Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 » <g/> , що були видані книжками <g/> . Після написання « <g/> Без ґрунту <g/> » ( <g/> 1942 <g/> ) Домонтович написав чимало
doc#8 людини перед механічною цивілізацією ( <g/> « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> ) <g/> , і історіософічні есеї Бера <g/> , і статті
doc#80 зусилля проковтнути кам'яний тиск повітря <g/> » ( <g/> « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> ) <g/> . Чим не кінцева сцена з Гоголевого «
doc#8 « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів
doc#80 » <g/> , а з повоєнних останню повість Домонтовича « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , що були видані книжками <g/> . Після
doc#80 розуму <g/> . </p><p> Тема епох і кінця епохи лягла в основу « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , мабуть <g/> , найдовершенішої <g/> , а водночас
doc#22 Григорій Епік написав повість <g/> , що називалася « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> . Під час війни повість під назвою « <g/> Без
doc#73 повісті В. Домонтовича « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> . Автор цілковито уникає підкреслення
doc#80 обох ліній знаходимо в « <g/> Доктор Се- рафікус <g/> » і в « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> . Продовженням любовно-
doc#8 . Він зник безслідно <g/> , як герой його повісті « <g/> Без ґрунту <g/> » архітект Линник <g/> , у чиїй долі Петров
doc#80 з Карлом Ґоцці <g/> » і « <g/> Дівчини з ведмедиком <g/> » через « <g/> Без ґрунту <g/> » до « <g/> Апостолів <g/> » <g/> , « <g/> Спраги музики <g/> » і «
doc#80 ті розділи <g/> , що лишилися ненаписаними <g/> . На « <g/> Без ґрунту <g/> » закінчується « <g/> період <g/> » повістей <g/> . У
doc#22 « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> . Під час війни повість під назвою « <g/> Без ґрунту <g/> » написав В. Домонтович <g/> . У повісті Юрія
doc#80 у собі метафору ( <g/> печерна кімната <g/> ) <g/> . </p><p> Ось у « <g/> Без ґрунту <g/> » опис зустрічі Ростислава Михайловича
doc#80 накладено риси автопортрета автора <g/> . У « <g/> Без ґрунту <g/> » Степан Линник вбирає в себе риси
doc#73 механізації <g/> , автоматизації людської душі <g/> ; в « <g/> Без ґрунту <g/> » — це показ страшної спустошеносте
doc#80 Ґоґа <g/> , але і вони не були закінчені <g/> . Зрештою <g/> , « <g/> Без ґрунту <g/> » — це справжній підсумок « <g/> повістевого
doc#80 музику було темою сюжетної любовної нитки в « <g/> Без ґрунту <g/> » — і <g/> , як виглядає <g/> , так захопився збігом
doc#72 словник мав відбивати суто народну мову <g/> , без “ <g/> кованих <g/> ” слів <g/> , що стали з'являтися після 1870