Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Багато картин Кріґгофа дуже виразно натякають на “ <g/> історію <g/> ” <g/> , в них показану <g/> , але дуже рідко в назві картини маляр виходить поза межі чистої називности <g/> .
doc#6 Деякі картини многоепізодні і ховають у собі можливості багатьох “ <g/> історій <g/> ” <g/> , але ці історії лишаються нерозкритими назвою <g/> : “ <g/> Після балю в Жоліфу <g/> ” <g/> , “ <g/> Кузня <g/> ” <g/> .
doc#6 Традиція ця стара <g/> , типова для багатьох мініатюристів Середньовіччя ( <g/> між іншим і в ілюстраціях до Київського літопису в Радзівілівському списку <g/> ) <g/> , але найближчим попередником Бройгеля в цьому був <g/> , мабуть <g/> , Босх <g/> , наприклад <g/> , у мадрідському “ <g/> Возі сіна <g/> ” <g/> .
doc#6 Курилик <g/> , як відомо <g/> , малював багато й гарячково <g/> .
doc#6 ” Тут і в багатьох інших своїх творах Курилик виразно стверджує позамалярський <g/> , оповідний <g/> , квазі-фотографічний характер свого мистецтва <g/> .
doc#6 Усе це не показує Курилика тонким ерудитом і знавцем літератури <g/> , особливо новітньої <g/> , хоч знаємо <g/> , що в дитинстві і в ранній молодості він читав багато й жадібно <g/> . </p>
doc#6 Це те середовище <g/> , яке про багато явищ культури дізнається з періодичних видань типу “ <g/> Reader's Digest <g/> ” <g/> , і не даремно знаходимо в автобіографії Курилика одверту згадку про те <g/> , що він користався скороченнями статтів <g/> , робленими в цьому журналі ( <g/> 145 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Навіть беручи суто зовнішньо <g/> , сімнадцять годин денного малювання плюс година молитви в церкві не залишали багато часу для здирання на суспільній драбині <g/> .
doc#6 Не раз Курилик шукав гри відтінків того самого кольору в одній картині <g/> , і то не тільки між частинами одягу однієї людини або між одягом і тлом <g/> , як це робило багато його попередників <g/> , згадати б хоч Веласкеса або <g/> , геть пізніше <g/> , Вістлера <g/> , але й між іншими площинами картини <g/> , як тепер роблять багато абстракціоністів <g/> , як от хоч би Ад Райнгардт <g/> .
doc#6 Не раз Курилик шукав гри відтінків того самого кольору в одній картині <g/> , і то не тільки між частинами одягу однієї людини або між одягом і тлом <g/> , як це робило багато його попередників <g/> , згадати б хоч Веласкеса або <g/> , геть пізніше <g/> , Вістлера <g/> , але й між іншими площинами картини <g/> , як тепер роблять багато абстракціоністів <g/> , як от хоч би Ад Райнгардт <g/> .
doc#6 Рису цю я спостеріг дуже виразно на багатьох картинах <g/> , зібраних на переїзній виставці 1982—1984 р. З книги Морлі довідуюся <g/> , що ще раніше цю свого роду абстрактність таких кількаплощинних речей Курилика відзначив Айсікс у вступі до вінніпезької виставки 1970 року ( <g/> мені це видання тепер не приступне <g/> ) <g/> .
doc#6 <p> Дуже яскравий приклад “ <g/> площинної <g/> ” композиції багатьох картин Курилика — його “ <g/> Обідня пора в преріях <g/> ” з Макмастерського університету в Гамілтоні <g/> .
doc#6 І багато визначних творів мистецтва були створені на основі еклектичного підходу <g/> .
doc#6 Не раз звертано увагу на те <g/> , як випнуто жорстокість і страждання в його “ <g/> Страстях Христових <g/> ” <g/> , багато картин цього циклу з цього погляду чи не перевершують Матіса Ґрюневальда з його варіянтами Розп'яття й Луїса Моралеса з його образом скорбного Ісусаiv <g/> .
doc#6 <p> Було багато нодібности в біографіях Ван Гога й Курилика <g/> , як останній читав про неї в книзі Стовна <g/> , і в деталях <g/> .
doc#8 У підході Петрова до фолкльору є багато подібного <g/> .
doc#8 Потім вдумуєшся — і бачиш <g/> , що в ньому є велика частка правди <g/> : радянське літературознавство в особах Річицького <g/> , Шабльовсько- го тощо справді багато в чому тільки пристосовує до нових політичних вимог традиційний іконописний образ Шевченка <g/> , створений у писаннях наших таки народницьких істориків літератури <g/> .
doc#8 Думка починає працювати зовсім у новому ракурсі <g/> , відкривається багато цікавого і досі не поміченого <g/> .
doc#9 <p> </doc> </p><p> ПЕРЕДМОВА </p><p> Після багатьох років життя в Харкові я опинився 1943 р. у Львові <g/> .
doc#9 Галичину трактовано як терен однієї з багатьох місцевих говірок України <g/> , — як <g/> , скажімо <g/> , Лутанщина <g/> , чи Сумщина <g/> , чи Вінниччина <g/> …