This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | така людина <g/> , відтворена на княжій емалі <g/> . І може | б | ми й повірили в тільки історичність цієї людини |
doc#2 | — кривава — Мудрий — зубром — мудро — право <g/> . Хто | б | з визначних поетів наважився римувати <g/> , |
doc#2 | чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало | б | за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає |
doc#2 | часто виразно карбованої жіночістю <g/> , — це могло | б | бути темою спеціяльного фахового досліду <g/> , бо |
doc#2 | й радіє <g/> , і це — поетка <g/> . Наскрізь <g/> , здавалося | б | <g/> , лірична згадка-мрія про рідну Волинь обминає |
doc#2 | її сантиментальною <g/> , починає звучати — ви | б | не повірили <g/> ! — дівоча Грація <g/> , лукавий посміх <g/> , |
doc#2 | материнства <g/> , одчаю <g/> , віри <g/> , молитви <g/> . </p><p> Хибно було | б | думати <g/> , що « <g/> Веселка <g/> » — тільки радість <g/> , тільки |
doc#3 | слів типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала | б | бути темою окремої розвідки <g/> . Тут досить |
doc#4 | вірші написані раніше <g/> , а інші пізніше <g/> , це була | б | істина самоочевидна <g/> . І навіть не лише те <g/> , що « |
doc#4 | далеко менше послідовна <g/> , ніж можна було | б | сподіватися <g/> . <g/> ) Вона <g/> , ця поезія <g/> , існує в |
doc#4 | та її покоління біографії <g/> . Хоч завдання це було | б | не легке <g/> , бо все це дано ляпідарно <g/> , непомітно <g/> , |
doc#4 | » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося | б | <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже |
doc#4 | ! <g/> ) і далі пуанта <g/> : </p><p> Чую усміх <g/> , тепло і руку <g/> : </p><p> « <g/> Ти | б | навчилася рибу ловить <g/> ! » — </p><p> перед нами <g/> , всупереч |
doc#4 | певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> . Я | б | тільки пропонував замість терміну роман |
doc#4 | й часто справді повторюються <g/> . Можна було | б | визбирати багато тем і мотивів <g/> , що |
doc#4 | , спогад про хутір дитинства <g/> , — можна було | б | назвати більше <g/> . Це не принцип будови роману <g/> , це |
doc#4 | перехід від себе до третьої особи <g/> , сказати | б | <g/> , об'єктивізація я в не-я — чи то в безпосередньо |
doc#4 | виразно присутній <g/> . Він виявлений — чи <g/> , сказати | б | <g/> , приховано-виявлєний жіночими деталями |
doc#4 | нереґульовано <g/> , вільним плином <g/> , сказати | б | <g/> , самі з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> , такими |
doc#4 | можливими й реальними <g/> . Ну <g/> , хто коли спромігся | б | поцілувати власні очі <g/> ? А ось ми приймаємо це як |