Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Шпитальна койка вже чекала на нього <g/> , сторінка з історією хвороби <g/> , фіктивної <g/> , але історія все-таки була вже відкрита <g/> .
doc#0 14 жовтня Н. виїхав — знову тим самим поїздом <g/> , але тепер у напрямі до Харкова <g/> .
doc#0 Але цього разу пасажирів не було <g/> , ніхто не лагодився до приреченого Харкова <g/> .
doc#0 Це не було приємно <g/> , але і машиніст <g/> , і пасажир уціліли <g/> .
doc#0 Але Н. їх там не бачив і міг забути <g/> .
doc#0 Але те <g/> , що тут пропонується читачеві <g/> , — не історія загальна <g/> , а тільки міркування на тему нейтральности або опору зайдам <g/> .
doc#0 Але тепер <g/> , від жовтня 1941 року <g/> , як зберегти свою гідність <g/> ?
doc#0 Але просвітяни чи не-просвітяни <g/> , з погляду адміністрації <g/> , звісно німецької <g/> , — вони не існували <g/> .
doc#0 Армія могла вжити проти них <g/> , коли ті двоногі наразити ставали чимось загрозливі <g/> , дезинфекційних заходів <g/> , але ніхто не збирався надавати їм якихось прав або якось за них дбати <g/> .
doc#0 <p> Приватні контакти між місцевими цивільними й німецькими солдатами не були тотально заборонені <g/> , але не заохочувані <g/> , і ширших розмірів вони набирали лише у випадку тих <g/> , кого місцеві зневажливо називали « <g/> німецькі вівчарки <g/> » <g/> , жриці еросу <g/> , за шмат гнилої ковбаси <g/> .
doc#0 Чи вони слухняно виконували наказ начальників <g/> , чи вони відчували зловісну насолоду нищення людських життів <g/> , яку так страхітливо відтворив Ігор Стравинський у своєму « <g/> Sacre de printemps <g/> » <g/> , партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харковде <g/> , правда <g/> , жертва тільки одна <g/> , але оргія жорстокости від того не менша <g/> .
doc#0 Це була дрібниця <g/> , майже ніщо <g/> , але психологічно ця позика книжки була спробою подолати бар'єр між народами <g/> . </p>
doc#0 <p> Н. восени 1941 вибився з обложеного міста до плантацій цукрових буряків у районі тракторного заводу <g/> , звідки він повернувся додому з тими буряками до міста — замороженими <g/> , засніженими <g/> , підгнилими <g/> , але вони втримали його кілька днів <g/> .
doc#0 Але на цьому проклятому місці ніщо не було можливе <g/> , навіть саме ніщо як таке <g/> , le neant <g/> , як казали французькі екзистенціялісти <g/> , ніщота — називав це Юрій Косач <g/> . </p>
doc#0 <p> Але війна була вже на підступах <g/> , чорні патьоки її спливали скрізь <g/> , як тендерне спорошковане вугілля на обличчі Н. <g/> , як воно виглядало на в'їзді — нарешті — до загидженого війною львівського австро-угорського вокзалу <g/> .
doc#0 Василь Сімович <g/> , любовно називаний дядя Вася <g/> , мав широкі впливи в українських колах Львова <g/> , у демократичних обставинах міг би <g/> , може <g/> , кандидатувати на президента <g/> , але був занадто порядний для такої посади <g/> .
doc#0 Саме про Н. </p><p> Поза всяким сумнівом <g/> , Голубовський був українським патріотом <g/> , але це не стало йому на заваді прийняти німецьку державну приналежність ( <g/> Reichsdeutsche <g/> ) <g/> .
doc#0 Але німецька бюрократична машина дуже поволі усвідомлювала ці гіркі істини і далі плекала ідею розподілу Росії між Німеччиною і Японією <g/> , не знати — по Обі чи Єнісею <g/> , але десь там <g/> .
doc#0 Але німецька бюрократична машина дуже поволі усвідомлювала ці гіркі істини і далі плекала ідею розподілу Росії між Німеччиною і Японією <g/> , не знати — по Обі чи Єнісею <g/> , але десь там <g/> .
doc#0 Так <g/> , німецьке право <g/> , але все-таки право <g/> .