Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 Але образ і теорія стосуються всієї Европи ( <g/> й не тільки її <g/> ) <g/> .
doc#92 Але я не можу приєднатися до засади <g/> , що ми повинні в нашому виборі делегатів керуватися демонстраціями людей <g/> , подібних до Білодіда <g/> , і не можу схвалювати лайки <g/> , яку Ви спрямували до Шевельова в Вашому недавньому листі з 26 травня 1966 року <g/> .
doc#8 Він теж шукав у фолкльорі <g/> , в етнографії суцільности <g/> , але не замкненої національної <g/> , а загальної <g/> .
doc#40 Але сама мова <g/> , повторюємо <g/> , не дає ознак <g/> , за якими можна відрізняти архаїзми від новотворів <g/> .
doc#81 Але він був далі на схід <g/> , ніж я <g/> , фронт рушав часом дуже швидко <g/> , як остарбайтер він не мав права пересуватися по німецькій території <g/> .
doc#32 Своєю вольовістю він різнився від своїх людей <g/> , які були більшою чи меншою мірою вражені пер-ґюнтівським комплексом — обійди по кривій <g/> ; збережи святий вогник <g/> , — але в душі <g/> . </p>
doc#47 Найбільше перекладів <g/> , як уже сказано <g/> , з чеської мови <g/> , але даремно ми шукали б найбільших майстрів чеської музи <g/> , таких як Маха або Галас <g/> , натомість знаходимо фолкльорних Ербена й Бендла <g/> , а найбільше — Павла Явора <g/> .
doc#28 Правда <g/> , коли він і змальовує рух <g/> , то відхрищується від нього <g/> : </p><p> Але пощо мені ті вітрові пориви </p><p> І жайворонків спів <g/> , і проростання трав <g/> ? </p>
doc#72 Ці списки ніколи не були друковані <g/> , але вони мали силу закону <g/> .
doc#76 Але не виключено <g/> , що й вираз общий русский був створений ( <g/> а вже напевно поширений <g/> ) таки ним же <g/> . </p>
doc#85 Вона означає заперечення неоклясицизму і своєрідне <g/> , але принципове повернення до традицій Шевченка <g/> . </p>
doc#81 Але в « <g/> Зимі <g/> » було більше участи моєї помічниці-матері <g/> , а нове осягнення було цілком самостійне <g/> .
doc#81 Але зрідка в тому виданні з'являлися твори справжніх творців літератури <g/> , що їх треба було переманути на свій бік <g/> .
doc#38 На 33 сторінці своєї книги він пише <g/> : « <g/> Семенко і його послідовники не тільки проявили запал до деструкції загальноприйнятих норм <g/> , але й лишили чимало високо оригінальної поезії тривалого інтересу <g/> » <g/> .
doc#47 Це може бути джерелом трагічних переживань мистця <g/> , але на таких трагедіях література не втрачає <g/> , а часто виграє <g/> .
doc#61 Ту саму подію <g/> , ту саму особу читач бачить з погляду різних дійових осіб <g/> , іноді — змальовану двічі <g/> , але так по-різному <g/> , що і подія стає рельєфнішою <g/> , і читати про неї незмірно цікавіше <g/> .
doc#92 Але від дружности це все було далеко <g/> .
doc#81 « <g/> Синтакса простого речення <g/> » теж не відзначалася ориµінальністю концепції <g/> , але ця синтакса була куди докладніша <g/> , ніж усі попередні <g/> , і тому <g/> , на думку автора <g/> , була варта друку <g/> .
doc#47 Але вже мало їх супроти попередніх збірок Лятуринської <g/> , там вони були як живі серед живих <g/> , тепер тяжко позбутися враження <g/> , тяжко забути <g/> , що вони теж мертві <g/> , а традиційні вже образи Празької школи <g/> , всі ті римські торса <g/> , щерблені бронзи <g/> , суверенність на списі <g/> , вже майже зникли <g/> , а коли де з являться <g/> , то звучать безнадійною стилізацією ( <g/> « <g/> Рік 1648—1918 <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#84 … </p><p> Але Осьмачка знає вже й те <g/> , що автономія мистця неможлива <g/> , бо <g/> : </p><p> Але замурзані у кров гурти силкуються заглянути артистам до тихої <g/> , мов місяць <g/> , самоти <g/> ,