This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 | інших <g/> , несовєтських культур <g/> . У випадку нашого | Автора | про перше може сказати тільки він сам <g/> . У другому |
doc#97 | вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч | автор | міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. |
doc#97 | важливого друкарським підкресленням <g/> . Наче | автор | увесь час ходить над власним текстом і |
doc#97 | над власним текстом і розставляє крапки над і. | Автор | ніби жадає від читача <g/> : тут роби павзу <g/> . Тут |
doc#97 | , приміром <g/> , « <g/> Олімпіо <g/> , або життя Гюґо <g/> » ( <g/> NB — для | автора | <g/> : є і російський переклад <g/> ) <g/> . Як вільно там |
doc#97 | покоління <g/> , чи варто було <g/> . Були й будуть інші | автори | <g/> , талановитіші <g/> . Охочих багато <g/> . Але для |
doc#98 | її в конкретні історичні обставини <g/> . Але | автор | майбутньої монографії про Новиченка <g/> , |
doc#98 | читаємо прізвище Ол <g/> . Оглоблина <g/> , гетьманця <g/> , | автора | « <g/> Людей старої України <g/> » <g/> , розвідок про автора « |
doc#98 | , автора « <g/> Людей старої України <g/> » <g/> , розвідок про | автора | « <g/> Истории Русов <g/> » <g/> , свого в |
doc#98 | від початку до кінця <g/> , і нікого <g/> , крім | автора | <g/> , ні до чого не зобов'язує <g/> . Тож нехай таким буде і |
doc#98 | , химерно алогічно <g/> , скаже він і про | автора | листа — людину і вченого <g/> , — і так само <g/> , хай навіть |
doc#98 | своєю долею п'єса вічно суперечливого | автора | « <g/> Чорної ради <g/> » <g/> . Так <g/> , зміст виданої Вами книги і |
doc#100 | разів педалюється слово « <g/> народ <g/> » <g/> . А хоч би | автор | підрахував <g/> , скільки разів те слово вжите у всій |
doc#101 | приватному видавцеві <g/> . Сам Юрій Шевельов як | автор | може купити собі книжки з 10-відсотковою |
doc#102 | зрозуміти <g/> , оскільки жадних поважних доказів | автор | не наводить <g/> . Зрештою <g/> , стаття <g/> , написана після |
doc#102 | трошки зам'явся і каже <g/> : « <g/> Це не моя книжка <g/> , я — не | автор | <g/> » <g/> . Я кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , нічого <g/> , але ж Ви мені її даєте <g/> » <g/> . І |
doc#103 | о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя | автор | цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у |
doc#103 | всі крапки над « <g/> і <g/> » чи <g/> , радше <g/> , сповідь | автора | <g/> ? </p><p> — Не знаю <g/> , наскільки їх можна назвати |
doc#103 | ще за живу людину <g/> . </p><p> Ця книга написана як спогади | автора | <g/> . Але мені хотілося б <g/> , щоб вона була не лише моїм |
doc#103 | України <g/> , а отримали Ви її лише після смерти | автора | « <g/> Прапороносців <g/> » <g/> . Чи ці чутки про Гончара <g/> , який |