Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Якщо поетка не хотіла або не могла дати формули до своєї творчости <g/> , вшануймо її волю <g/> .
doc#4 Все таки можна думати <g/> , що роман характеризується тим <g/> , що це історія подій і героя/героїв <g/> , може часом не і <g/> , а або <g/> , ця історія може перериватися <g/> , перевертатися в часі й просторі <g/> , улягати варіяціям і вставкам усякого типу <g/> .
doc#4 Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або музичного твору ( <g/> фуґа <g/> , що складається з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи переживання <g/> , завтра друге <g/> , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно повторилося в свідомості <g/> .
doc#4 Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або музичного твору ( <g/> фуґа <g/> , що складається з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи переживання <g/> , завтра друге <g/> , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно повторилося в свідомості <g/> .
doc#4 Але приймім другу можливість <g/> , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про щоденниковий характер або маску поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p>
doc#4 Все в літературі <g/> , як тільки воно стає літературою <g/> , перетворюється на засіб <g/> , і про кожний факт літератури можна твердити з повною підставою <g/> , що він є літературним засобом або складається з літературних засобів <g/> .
doc#4 <p> Так <g/> , повертаючися до літератури <g/> , поезії й літературознавства <g/> , повірено в те <g/> , що твори літератури « <g/> робляться <g/> » і що дію їхнього механізму на людську психіку можна розкласти на механічні частини-засоби <g/> , що літературні твори можна складати й розкладати ad libitum <g/> , як фабричний варстат або накрутну іграшку <g/> .
doc#4 У Наталі Лівицької-Холодної дуже часто й дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p>
doc#4 <p> Поетка може й зовсім зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не тільки як займенник або іменник <g/> , а взагалі як учасника <g/> .
doc#4 Малюнок скупий <g/> , як на старих японських рисунках-панелях доби Муромачі або Момояма <g/> .
doc#4 Европейські малярі типово завжди намагалися заповнити кожний сантиметр площини свого образу <g/> , японські не боялися лишати великі простори поверхні білими або золотими <g/> , не боячися обмежитися на одній квітці або гілці серед порожняви <g/> , </p><p> лишаючи глядачеві робити взагальнення від даного часткового <g/> .
doc#4 Европейські малярі типово завжди намагалися заповнити кожний сантиметр площини свого образу <g/> , японські не боялися лишати великі простори поверхні білими або золотими <g/> , не боячися обмежитися на одній квітці або гілці серед порожняви <g/> , </p><p> лишаючи глядачеві робити взагальнення від даного часткового <g/> .
doc#4 <p> Отже <g/> , під ґетеансько-рількеанським комплексом у контексті цієї статті без назви не розумію я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , ні філософського підґрунтя <g/> , а тільки подібність у настрої <g/> , у баченні світу або — ще точніше — в бажанні бачити світ як осередок гармонії <g/> , рівноваги й спокою <g/> .
doc#4 Для тих <g/> , хто забув свого Овідія або ніколи не дійшов до нього <g/> , пригадаймо <g/> : фрігійське подружжя з цими іменами жило в погідному коханні <g/> , вірності й гармонії до старечого віку <g/> , і світ їм був такий же приязний <g/> , як їхня хата <g/> .
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий вогонь-ненависть </p><p> пірве з кайданів нарід мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> І затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться Київська земля </p><p> і понесе сто тисяч війська </p><p> під стіни білого Кремля <g/> . </p>
doc#4 <p> Їх пишуть молоді або зрілі люди <g/> , для яких смерть — ще не їхня власна <g/> , а бучний спектакль <g/> , що відбувається над кимсь іншим <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Жарт <g/> » <g/> ) </p><p> Це зведення Музи на хідники й мешканнячка нетрів американського міста виявляється в чимраз більшому ширенні метонімії коштом метафори <g/> , метонімія бо не бере нас з середовища до якогось іншого <g/> , ніби вищого <g/> , вона тримає нас цупко там <g/> , де ми були б <g/> , коли б і не вдавалися взагалі до образности — </p><p> то не горщики на кухні — </p><p> википить душа до дна <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Як вогонь <g/> » <g/> ) </p><p> або у включенні метонімії в метафору <g/> : </p><p> Огорнувсь голубиними вуалями </p><p> парк <g/> … </p>
doc#4 Кажучи паралелями <g/> , Наталя Лівицька-Холодна не написала й не напише дев'ятої симфонії або « <g/> Фавста <g/> » <g/> .