Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> ЧИСЛІВНИК </p><p> § 45. ВІДМІНА І ВЖИВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ У РЕЧЕННІ </p><p> Числівник означає кількість предметів <g/> ; відміняється звичайно в відмінках* <g/> ) <g/> , але не в числах <g/> , чим відрізняється від інших відмінюваних у відмінках частин мови — іменників <g/> , прикметників і займенників** <g/> ) <g/> ; в реченні числівники можуть узгоджуватися з іменником або керувати іменником <g/> , але в обох випадках цей зв'язок має своєрідний характер <g/> , бо числівник визначає собою число іменника <g/> .
doc#28 Не боїться він і дуже складних образів майже імажиністичного типу ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть <g/> » – « <g/> Замість блакиті висне повсть <g/> » <g/> ) або прозаїзмів <g/> : </p><p> На чорта нам такого фільма <g/> ? </p>
doc#9 Бо історична доцільність дискусії була не тільки в формулюванні дотеперішніх поглядів на шляхи розвитку української літературної мови — це завдання обидві статті виконували <g/> , — а в знайденні або синтезі обох поглядів <g/> , або межі <g/> , до якої мали б простягатися зазіхання кожного з них <g/> .
doc#40 Коли уживуть алохронізмів <g/> , мовець найчастіше більш або менш виразно розуміє їхнє значення ( <g/> чи принаймні здогадується <g/> ) <g/> , але нормально він їх не вживає <g/> , бо ці мовні елементи не належать до сучасної мови часово <g/> , вони зв'язані з системою мови іншого часу <g/> .
doc#81 Ми були вдвох чудовим матеріялом для карикатур або для рисунків у стилі Олександра Агіна <g/> .
doc#48 Є місцями зриви з жорстокої манери автора в сантиментальність Модеста Левицького <g/> , в імпресіоністичність М. Коцюбинського ( <g/> з отим « <g/> хтось брав беззвучно за клямку <g/> » <g/> , « <g/> Хтось страшний сидів у ньому <g/> » і т. д. <g/> ) або Стефаника ( <g/> особливо— « <g/> Іванко <g/> » <g/> ) <g/> , Зловживає автор називними реченнями <g/> .
doc#9 <p> 2. У деяких іменниках чоловічого роду <g/> , що мають структуру <g/> : приросток ( <g/> односкладовий або з повноголосом <g/> ) + корінь ( <g/> односкладовий або з повноголосом <g/> , або двоскладовий <g/> ) + нульовий наросток і походять від дієслів <g/> , після багатьох стародавніх ще і новіших акцентологічних пересувів і змін <g/> , зв'язаних первісно зі старою системою інтонувань <g/> , закріпився як переважна норма накореневий наголос <g/> : прихід <g/> , похід <g/> , довіз <g/> , привіз <g/> .
doc#40 <p> Ступеньовані прикметники <g/> , як і взагалі прикметники з наростками зменшення або збільшення ознаки <g/> , мають більш або менш відчутне емоційне забарвлення <g/> .
doc#65 Занепадає в новіші часи й творення дифтонгів на межі слів <g/> , коли попереднє слово кінчається на голосний <g/> , а дальше починається на у або і. Замість нормальних спершу фактів типу наука в школі <g/> , вона й він тепер не рідкість подибати наука у школі <g/> , вона і він <g/> .
doc#40 Впадає в очі <g/> , що багато слів цієї групи тому в ній затрималися <g/> , що від них не вживається або рідко вживається множина <g/> , напр <g/> .
doc#40 Його роля — підсилювати дію і підкреслювати її неперешкодже- ність <g/> , її залежність тільки від дійової особи ( <g/> собі <g/> ) або її корисність для співрозмовника ( <g/> тобі <g/> , вам <g/> ) або для самого мовця ( <g/> мені <g/> , нам <g/> ) <g/> .
doc#21 Далі йшло висвітлення живих або живущих процесів сучасної культури в чужих країнах — у формі перекладів <g/> , обговорень <g/> , хроніки <g/> .
doc#40 <p> Рідше мають значення витворювана дії наростки -к ( <g/> ий <g/> ) з наголосом на закінченні <g/> , -лив ( <g/> ий <g/> ) і -ист ( <g/> ий <g/> ) з наголосом на наростку <g/> ; їхнє звичайне значення менш активне <g/> : вони показують здебільшого тільки нахил до дії або здатність до неї <g/> , напр <g/> .
doc#4 Европейські малярі типово завжди намагалися заповнити кожний сантиметр площини свого образу <g/> , японські не боялися лишати великі простори поверхні білими або золотими <g/> , не боячися обмежитися на одній квітці або гілці серед порожняви <g/> , </p><p> лишаючи глядачеві робити взагальнення від даного часткового <g/> .
doc#40 У новішій літературі міська побутова лексика не становить собою нічого дивного <g/> , особливо в письменників <g/> , біографічно або тематично не зв'язаних з селом <g/> , як от Вал <g/> .
doc#29 Так <g/> , вони любили українську поезію тих і трохи раніших років <g/> , — не боязких колосимволістів Філянського або Вороного <g/> , а саме Тичину — так <g/> , і дуже <g/> ! </p>
doc#30 Я маю свій критерій — як є переміняні наголоси <g/> , то значить — або віршилище силуване <g/> , або пасинок <g/> . </p>
doc#65 , " <g/> arbol <g/> " " <g/> дерево <g/> " <g/> , з латинського " <g/> abor <g/> " або " <g/> peluqueria <g/> " " <g/> голярня <g/> " <g/> , форми такі зовсім нормальні і ані найменнюю мірою не сприймаються як вульґарні <g/> } <g/> .
doc#62 Наведу кілька прикладів <g/> , не намагаючися вичерпати тему або інвентаризувати вислов­лювання Драгоманова <g/> . </p>
doc#40 <p> § 49. ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ І ДЕПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ </p><p> Через те <g/> , що займенники раз-у-раз виступають у функції інших частин мови <g/> , вони часто втрачають властивості займенника показувати не предмети і ознаки <g/> , а тільки стосунок предметів і ознак до мовця і до розмови <g/> , прикріплюються до називання певних предметів або ознак і кінець-кінцем перестають бути займенником ( <g/> депрономіналізуються <g/> , — від латинської назви займенника pronomen <g/> ) <g/> , перетворюючися на іменник <g/> , прикметник або прислівник <g/> .