Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 рефлексом *dj було дж <g/> , в противагу російському ж ( <g/> ходжу — 6 <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#10 До Курило ці форми пояснювали або асиміляцією о до наступного наголошеного а <g/> , — але тоді лишається незрозумілим <g/> , чому ця зміна охопила лише кільканадцять слів <g/> , не порушивши низки інших <g/> , таких як коза <g/> , козак тощо <g/> , — або наявністю старих праслов'янських варіянтів <g/> .
doc#12 <p> Двокрапку пишемо <g/> : </p><p> 1. Перед однорядними словами після сумарного слова або іноді <g/> , коли останнього нема <g/> , але є така інтонація <g/> , як при наявності його <g/> , напр <g/> .
doc#15 Тим часом у практиці західньоевропейських мов називні речення зустрічаються так само часто і приблизно в тих же функціях <g/> , що і в українській або російській <g/> .
doc#15 Даючи цікаву аналізу цього поняття буття-існування і протиставляючи його простому уявленню <g/> , чим він відмежовує називні речення від називних відмінків <g/> , дубльованих у дальшому або попередньому тексті займенником <g/> , Пєшковський практично однак вбачає відмінність називних речень від неповних у " <g/> відсутності специфічно придієслівних членів <g/> " <g/> , у відсутності " <g/> прислівника або непрямого відмінка іменника <g/> , якщо тільки ці члени не мисляться при самому називному <g/> " м. </p><p> Хоч Пєшковський і припускає проміжні і перехідні випадки <g/> , але треба визнати <g/> , що у нього ця відмінність називних речень від неповних випнута далеко більше <g/> , ніж у Шахматова <g/> , і далеко менш пов'язана з екзистенціяльністю <g/> , як основним значенням номінативних речень <g/> .
doc#15 Робкое дыханье Фета <g/> , або <g/> , нарешті <g/> , пейзаж у якомусь мистецькому творі <g/> .
doc#15 Звідси - логічний висновок про те <g/> , що називні речення - категорія писаної мови <g/> , не вживана в живій усній мові або принаймні не типова для неї <g/> . </p>
doc#15 <p> Маючи відносну значенньову самостійність <g/> , відокремившися інтонаційно <g/> , такі однорядні слова взагалі <g/> , і іменники в формі називного відмінка зокрема <g/> , усвідомлюються як неповні речення або як еквіваленти речень <g/> .
doc#15 Зрозуміло <g/> , що поки він зв'язаний з основним двоелементним ( <g/> або безособовим <g/> ) реченням <g/> , він несе на собі функції члена цього речення <g/> .
doc#15 Автор посилається на те <g/> , що в газетах XVIII сторіччя вказівки місця і часу <g/> , а в книжках того ж періоду назви розділів даються не в формі називних відмінків <g/> , а за типом <g/> : Из Москвы <g/> , от 24-го декабря або О знаменательных частях слова <g/> .
doc#16 Або <g/> : « <g/> Великих слів велика сила <g/> , що її знайдете в кожному червоному чи рожевому часописі <g/> » <g/> .
doc#16 або перебуває в нього на послугах — або ще щось подібне <g/> , що дуже модно тепер серед троглодитів нашої еміграції з їх аґенто- і шпигуноманією <g/> .
doc#16 або перебуває в нього на послугах — або ще щось подібне <g/> , що дуже модно тепер серед троглодитів нашої еміграції з їх аґенто- і шпигуноманією <g/> .
doc#16 Це все речі абеткові <g/> , ніхто їх не думає заперечувати <g/> , і спір іде не про те <g/> , чи є в суспільстві те <g/> , що Донцов називає « <g/> елітою <g/> » або « <g/> провідною верствою <g/> » <g/> , а про те <g/> , чи мусить вона бути цілковито чужою решті народу <g/> , чи мусить між нею й рештою народу бути вирита безодня <g/> .
doc#16 Одначе перевиховання можливе тільки тоді <g/> , коли воно спирається на первні й потенції <g/> , закладені в національній душі <g/> , тільки може недорозвинені або приглушені під тиском історичних обставин <g/> , на історичні традиції даного народу <g/> .
doc#19 » — або <g/> : « <g/> Учених дітей не вдержиш біля невчених батьків <g/> » <g/> , — отже народ втрачає свої культурні верстви й приречений через це на вічне нидіння <g/> , якщо не на закладу <g/> .
doc#19 Перед появою майже кожної дійової особи подається в монолозі або діялозі докладна її характеристика <g/> , розповідається біографія <g/> , переказуються яскраві епізоди життя <g/> .
doc#20 Або тільки духом <g/> , як Микола Шлемкевич або Василь Сімович <g/> .
doc#21 Шосте число <g/> , майже зовсім готове редакційно <g/> , ніколи не було навіть біля складацького або друкарського варстату <g/> .
doc#21 Далі йшло висвітлення живих або живущих процесів сучасної культури в чужих країнах — у формі перекладів <g/> , обговорень <g/> , хроніки <g/> .