Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Руїни <g/> » <g/> , — синтеза історії Волині <g/> .
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#9 <p> Але ще далеко більше серед « <g/> неологізмів <g/> » М. Старицького слів <g/> , що справді не витворені ним самим <g/> , а взяті з заходу <g/> : з Волині <g/> , Галичини <g/> , частково навіть з польської мови <g/> .
doc#9 : Волин <g/> .
doc#9 Тепер їх уживає український народ на Волині <g/> , і то вже здавна <g/> , вони вже наші <g/> , гарні <g/> , мені подобаються <g/> , й тому я їх уживаю <g/> »2. </p><p> Але найкращий свідок того <g/> , як ставилася Леся Українка до західноукраїнських взагалі й галицьких зокрема мовних елементів <g/> , — це мова її творів <g/> .
doc#9 З особливостей у синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#9 У другій половині її творчого життя <g/> , коли вона була відірвана від рідної Волині <g/> , природніше говорити не про волинські <g/> , а про галицькі мовні впливи <g/> , — впливи <g/> , насамперед <g/> , звичайно <g/> , з лектури <g/> , а далі і з спілкування з галичанами й буковинцями <g/> .
doc#9 Отже <g/> , було б цілком хибно звести все діло до біографічного моменту і пояснювати західноукраїнські елементи в мові Лесі Українки тим <g/> , що її дитинство проходило на Волині <g/> .
doc#25 Відновляючи стару теорію Поґодіна про “ <g/> великоруськість <g/> ” людности давнього Києва <g/> , Соболевський спитувався довести <g/> , що мова давнього Києва мала цілковито відмінний характер від мови давніх Галичини й Волині і що українські властивості мала тільки ця остання <g/> .
doc#25 У запереченні цих — явно підказаних політичними міркуваннями — поглядів не один український мовознавець доводив пряму протилежність <g/> : що мова давнього Києва нічим <g/> , крім кількох зовсім другорядних деталів <g/> , не різнилася від мови давніх Галичини й Волині ( <g/> наприклад <g/> , Ол <g/> .
doc#30 Що це за їден <g/> , як казали в Галичині ( <g/> чи на Волині також <g/> ?
doc#40 : « <g/> Власник великих маєтків на Волині наглядів поміж своїми хлопками смугляву <g/> , надзвичайної вроди дівчину Надію і звелів привести її у замковий двір <g/> , оселивши там у окремій хаті <g/> » — Кащ <g/> .
doc#47 <p> Трагічні комплекси накладалися один на один <g/> : комплекс чорної молодости під нагаєм батька <g/> , після смерти матері <g/> , комплекс <g/> , якого вона так боялася <g/> , що воліла про нього навіть не говорити <g/> ; травма втрати близьких — Чирського <g/> , Ольжича <g/> , пізніше Маланюка <g/> ; повна втрата першої батьківщини <g/> , Волині <g/> , і другої <g/> , прийнятої <g/> , Чехії <g/> ; розчарування в українській еміграції <g/> ; нарешті <g/> , неспроможність прийняти Америку й неможливість її покинути <g/> , — усе це створило нестерпну атмосферу повного відчуження <g/> . </p>
doc#63 У « <g/> Волині <g/> » <g/> , у « <g/> Юності Василя Шеремети <g/> » він так широко охопив це життя <g/> , що літературне ніби відійшло на другий плян <g/> , а вражає саме багатство й глибина відтворення життя <g/> , життєвої спостережливости <g/> . </p>
doc#72 Землі під владою Директорії скоротилися до Західної Волині й Поділля <g/> , тимчасовою столицею стало Рівне <g/> , а згодом Кам'янець-Подільський <g/> .
doc#72 Деякі посутні зміни стали відчутними трохи пізніше <g/> , по окупації Галичини й західної Волині у вересні 1939 р. <g/> , коли ці землі офіційно приєднано до СРСР <g/> , а тим самим до Української РСР ( <g/> за винятком Берестя <g/> , що відійшло до Білоруси <g/> ) <g/> .
doc#72 Ще до окупації Галичини й Волині Юрій Яновський написав <g/> , а “ <g/> Літературна газета <g/> ” надрукувала його статтю “ <g/> Народна мова <g/> ” ( <g/> “ <g/> Літературна газета <g/> ” ч.34 з 4 липня 1939 <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> Після окупації Галичини <g/> , Волині й Буковини населення радянської України мало можливість <g/> , хоч і дуже обмежену ( <g/> для подорожі туди треба було дозвіл НКВД <g/> ) <g/> , відчути цілковито відмінний статус української мови на тих територіях <g/> : розмовляти по-українському було ознакою гордости й виклику <g/> .
doc#72 На Волині <g/> , супроти цього <g/> , було трохи вільніше <g/> .
doc#72 <p> На Волині <g/> , Поліссі й Холмщині <g/> , як і скрізь на підросійській Україні <g/> , українських шкіл перед війною не було <g/> .