Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#9 Він сам перелічує її головні твори <g/> : « <g/> Напечатанная и публикою с удовольствием принятая и перельщіованая Виргилієва Энеида <g/> ; Діалоги рождественській и воскресенській <g/> ; Вірша <g/> , говоренная Запорозькому Гетьману на Великдень <g/> ; Замысл на попа <g/> , и еще некоторые <g/> »lxxx <g/> . </p>
doc#9 Вірша на Великдень своєю мовою не така витримано чернігівська <g/> , але і вона має в своїй мові сильне північне забарвлення <g/> : </p><p> а. Спорадично у з о в первісно закритому складі <g/> : пробу <g/> ; </p><p> б. Спорадично зберігається без змін о в закритому ненаголошеному складі <g/> : дождав <g/> , под ноги <g/> , карность <g/> , подбит <g/> , подрягу <g/> ; </p><p> в. Спорадично стверділе р <g/> : цара ( <g/> род <g/> .
doc#12 : Великдень <g/> , каригідний <g/> , жалюгідний <g/> , потойбічний <g/> , цьогорічний <g/> , злидні <g/> ; а особливо часто в словах <g/> , де перша основа — наказовий спосіб дієслова <g/> , напр <g/> .
doc#28 І хіба не типово <g/> , що є в Зерова поезії про страсний четвер і страсну п'ятницю <g/> , але нема про Великдень <g/> , про воскресіння <g/> ! </p>
doc#35 Ось у Проповіді на Великдень Баранович розповів про Христові муки — і зразу ж крутими антитезами переводить цілком конкретні речі в символи <g/> : « <g/> Розгами бившими його <g/> , мучениці ся аки фініками хвалять <g/> .
doc#39 Вірте <g/> , що Маркура продав свою душу чортові <g/> ; що домовик заплітає коням гриви і тримає під своєю опікою хату і все <g/> , що в хаті <g/> , а живе він на горищі над гаком <g/> , забитим у сволок <g/> ; що на цвинтарі завжди є одна безхресна незапечатана душа <g/> , яка з заздрости ламає ночами хрести на чужих могилах <g/> ; вірте в сни <g/> , що їх так чудесно снять і так докладно оповідають герої повісти <g/> ; вірте в увесь ритуал веснянкових і купальських свят <g/> , Вербних неділь і Різдва <g/> , Великоднів і Маковія <g/> .
doc#40 <p> Нічим не ускладнені словозрости трапляються в іменнику <g/> , але досить рідко <g/> : крайнебо <g/> , райдерево <g/> , чарзілля <g/> , Великдень <g/> , Богдан <g/> .
doc#47 Аятуринська далі лишається настороженою супроти прикметників і вміє майстерно обминути їх <g/> , то адвербіялізуючи їх ( <g/> любитки цвітуть зоряно <g/> ) <g/> , то субстантивізуючи ( <g/> ясінь Великодня <g/> ) <g/> , то перетворюючи на апозицію ( <g/> любко-голубчик <g/> , співаночка- писаночка <g/> ) <g/> , — а не зоряні любитки <g/> , ясний Великдень <g/> , любий голубчик <g/> , писана співаночка <g/> .
doc#50 Сільська криниця ( <g/> 2-3 <g/> ) <g/> , урядження Чиччиної хати ( <g/> 32-34 <g/> ) і особливості його на Великдень ( <g/> 61-63 <g/> ) <g/> , великодня харч ( <g/> 142-143 <g/> ) — все це справжні портрети того <g/> , про що говориться <g/> .
doc#77 Василь приходить до села на Різдво і на Великдень <g/> .
doc#78 Вірша на Великдень своєю мовою не така витримано чернігівська <g/> , але і вона має в своїй мові сильне північне забарвлення <g/> : </p><p> а. Спорадично у з о в первісно закритому складі <g/> : пробу <g/> ; </p><p> б. Спорадично зберігається без змін о в закритому ненаголошеному складі <g/> : дождав <g/> , под ноги <g/> , парность <g/> , подбит <g/> , подпрягу <g/> ; </p><p> в. Спорадично стверділе р <g/> : цара ( <g/> Род <g/> .
doc#81 Вона вже не жила з нами <g/> , але приходила час від часу <g/> , приносячи нам сільські харчі <g/> , — молоко <g/> , того ж дня від корови <g/> , яйця <g/> , — і трохи допомагала матері в господарстві <g/> , особливо перед Великоднем і Різдвом <g/> .
doc#81 Десь за тиждень після виконання « <g/> Кавказу <g/> » був Великдень <g/> .
doc#81 Щоб справді відчути <g/> , що таке Україна <g/> , казала вона <g/> , треба бути не в Львові <g/> , а на селі <g/> , а Великдень чи не найкращий для цього час <g/> .
doc#81 Може <g/> , якоюсь мірою ми були для неї її діти <g/> , занедбані <g/> , й знедолені <g/> , й викривлені під чужою владою <g/> , але ось повернені <g/> , — і це було її свято <g/> , той Великдень <g/> , і це було її село <g/> , і це все було її країна <g/> .