Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Як у картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих поезіях зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в скажений тан божевільного <g/> : гроза — це « <g/> в серце острогами вдарив червоний півень <g/> » <g/> , сонце гаряче « <g/> простромило небо <g/> » <g/> , трави ростуть лезами ( <g/> « <g/> вітер лиже леза трав <g/> » <g/> ) <g/> , не дороги ведуть мандрівника <g/> , а стріли доріг <g/> , Нью-Йорк — це « <g/> горби тутешніх пустинь <g/> » <g/> , вітер « <g/> запустив мені в волосся хижі пазурі <g/> » <g/> , прихід ночі — це « <g/> в вуха глухо вдарить чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений із своїх основ
doc#6 Колись Ван Ґоґ був одержимий образом сонця <g/> , і він був чи не першим з малярів <g/> , хто наважився — і успішно — відтворити в малярстві сонце в його нестерпному сяянні і всепальній силі <g/> .
doc#6 Роман Ервінга Стовпа “ <g/> Жага життя <g/> ” зацікавив Курилика своєю темою — життя Ван Гога <g/> , воно бо могло здаватися нашому мистцеві де в чому паралельним з його власним <g/> : одержимість мистецтвом <g/> , елементи психічного порушення <g/> , перебування “ <g/> в закладі для душевнохворих <g/> , спроба самогубстваii <g/> .
doc#6 Про Ван Гоґа тут уже сказано в зв'язку з книжкою Стовпа <g/> .
doc#6 Саме так поводився в таких випадках Ван Ґоґ <g/> , розбиваючи прямокутники полів сторонніми предметами і хвилястістю контуру <g/> , “ <g/> прямокутник <g/> ” неба хмаринками <g/> , а все разом плинністю свого мазка <g/> , зовсім чужою Куриликові ( <g/> пор <g/> .
doc#6 , приміром Ван Ґоґове “ <g/> Пшеничне поле <g/> ” <g/> , 1890 <g/> , з Пітсбурзького музею <g/> ) <g/> .
doc#6 <p> ii Йому не могли не імпонувати в романі вислови <g/> , що стосуються до Рембрандта <g/> , але стають нібито життьовим гаслом Ван Гога <g/> , на зразок <g/> : " <g/> Рембрандт мусів малювати <g/> .
doc#6 <p> Було багато нодібности в біографіях Ван Гога й Курилика <g/> , як останній читав про неї в книзі Стовна <g/> , і в деталях <g/> .
doc#6 Як Курилик надолужував прогалини своєї фахової малярської освіти студіюванням курсу рисування Ніколаїдсса <g/> , так давніше Ван Ґог самонавчався з книжок Барга “ <g/> Cours de dessin <g/> ” і “ <g/> Exercices au Fusain <g/> " <g/> .
doc#6 Цілком міг Курилик застосувати до себе ту сцену роману <g/> , в якій молодий Ван Ґог приносить свої перші рисунки на оцінку старшому маляреві Пітерсенові <g/> : </p><p> — Вінсенте <g/> .
doc#6 <p> Людей “ <g/> без обличчя <g/> ” ми побачимо на картинах Ван Гога аж до його останніх пейзажів <g/> , а про таких людей у Курилика була мова вище <g/> . </p>
doc#8 З ентузіязмом археолога <g/> , він захоплювався рисами окремих епох <g/> , збиранням черепочків людських думок і манер поведінки <g/> , що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів видати окремою книгою і довго переробляв для цього видання <g/> , — але цей намір так і не здійснився <g/> . </p>
doc#40 Наприклад <g/> , поезіям Шевченка ми завдячуємо такі поширені тепер фразеологічні звороти-афоризми <g/> , як от <g/> : « <g/> Од молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить <g/> , бо благоденствує <g/> » ( <g/> Характеристика російської національної політики давніше і тепер <g/> ) <g/> ; « <g/> Було колись в Україні — ревіли гармати <g/> » ( <g/> героїчний характер старої історії України <g/> ) <g/> ; « <g/> B нас дери <g/> , дери та дай і просто в рай <g/> » <g/> ; « <g/> Отам то милостивії ми ненагодо- вану і голу застукали сердешну волю та й цькуємо« <g/> ; « <g/> Теплий кожух <g/> , тільки шкода — не на мене шитий <g/> , а розумне ваше слово брехнею підбите« <g/> ; « <g/> Учітесь <g/> , читайте <g/> , і чужому научайтесь <g/> , й свого не цурайтесь« <g/> ; « <g/> Ой кохайтесь <g/> , чорнобриві <g/> , та не з москалями« <g/> ; « <g/> Все йде <g/> , все минає — і краю немає <g/> » і баг <g/> .
doc#68 <p> Від експресіонізму йде висока напруга <g/> , коли враження й почуття ніби ступенюються <g/> : довгий зал у Стуса стає « <g/> Був зал <g/> , мов постріл <g/> , - довгий і гулкий <g/> » <g/> , сосни <g/> , як у пейзажі Ван Ґоґа або Сутіна <g/> , не просто стоять <g/> , а « <g/> жбурнули в небо крони величезні <g/> » <g/> , сонце не світить з-за хмари <g/> , а « <g/> зизить схарапудженим оком <g/> , мов кінь навіжений <g/> » <g/> .
doc#80 У меншого розміру повісті мали б <g/> , правдоподібно <g/> , виформуватися романізовані біографії про Франсуа Війона і про Ван Ґоґа <g/> , але і вони не були закінчені <g/> .
doc#80 Франціска <g/> , про Ржевуського <g/> , повертається до повісти про Війона і починає повість про Ван Ґоґа <g/> .
doc#80 Ван Ґоґ у фрагментах « <g/> Самотнього мандрівника <g/> » показаний як завершувач доби <g/> , започаткованої Війоном <g/> .
doc#80 В уривках з « <g/> Франсуа Війона <g/> » і « <g/> Самотнього мандрівника <g/> » це відповідає образній системі поезій Війона і картин Ван Гоґа <g/> , але це не стилізація лише <g/> , бо ми бачимо подібні засоби і в інших творах Домонтовича <g/> . </p>
doc#80 <p> На початку 1947 року в Парижі відбувалася велика виставка праць Ван Гоґа <g/> .
doc#80 Але він мав у руках газету « <g/> Arts <g/> » ( <g/> 1947. - Ч. 103 <g/> ) <g/> , що присвятила свою першу сторінку виставці <g/> , зокрема містячи там хронологію Ван Ґоґового житія пера Жана-Франсіса Рея ( <g/> Reille <g/> ) « <g/> Le film de la vie de van Gogh <g/> » <g/> .