Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 <p> Філософування переходить у спогади про минуле <g/> ; спогади про минуле розгортаються в цілі вставні новелі <g/> : перша — про роки Галоччиного життя в Беоґраді серед російської емірґації <g/> , про усвідомлення Галочкою її українськости <g/> , про її перше знайомство з Вадимом Васильовичем і Іриним <g/> , про її романтичну втечу до Хусту — діяти <g/> , творити там і звідти Україну <g/> ; друга — в якій Галочка в окупованій німцями Україні <g/> , в визвольному русі <g/> , в підпіллі <g/> , на небезпечному дорученні <g/> ; третя — про хаос і катастрофу <g/> , про дні кінця війни <g/> , про останні спалахи боротьби з окупантами і переддень чорного мряковиння нової поразки <g/> ; четверта — коротенька — про змушену тишу й бездіяльність повоєнних днів на еміґрації <g/> , днів роздуму <g/> , надуми й переоцінки цінностей <g/> . </p>
doc#59 Чи ця характеристика — тільки вияв злоби і ревнощів завжди відсуваного на другий плян Енея — Вадима Васильовича <g/> ? </p>
doc#59 Як без Божка була б неповною тема Іринового « <g/> вісниківства <g/> » <g/> , так без Вадима Васильовича не окреслилася б у всій своїй виразності тема нового Іринового гуманізму <g/> . </p>
doc#59 <p> Але гуманізм Вадима Васильовича — гуманізм спостерігання й безсилости <g/> .
doc#59 Натомість він подає епізод сперечання Вадима Васильовича з генералом князем Б. за Гоголя <g/> .
doc#59 <p> Ми бачимо <g/> : думки Вадима Васильовича <g/> , психологічний конфлікт його з Ірином <g/> , загальна ситуація в містечку 3. <g/> , селяни <g/> , вози з сіном <g/> , молодик <g/> , поведінка й пляни Ірина — все включено в діялог <g/> , все пливе однією рікою <g/> .
doc#73 За винятком Вадима Лесича <g/> , не можна назвати жадного поета <g/> , який кохався б тепер у візерунках слова <g/> , взятого як самоціль <g/> , заради його <g/> , цього слова <g/> , аромату і ваги <g/> .
doc#73 Серед них є визначні появи <g/> , як от <g/> : « <g/> Сад Гетсиманський <g/> » Івана Багряного <g/> , « <g/> Рай <g/> » Барки <g/> , « <g/> Дим вічности <g/> » і « <g/> Чорна Долина <g/> » Олекси Веретенченка <g/> , четвертий том « <g/> Дітей Чумацького шляху <g/> » і « <g/> Мана <g/> » Докії Гуменної <g/> , « <g/> Ліричний <g/> , зошит <g/> » Вадима Лесина <g/> , « <g/> Влада <g/> » Євгена Маланюка <g/> , « <g/> Плян до двору <g/> » і « <g/> Китиці часу <g/> » Тодося Осьмачки <g/> , « <g/> Вибране <g/> » Олександра Смотрича та ін <g/> .
doc#81 Петрицького ( <g/> як « <g/> Принцеси Турандот <g/> » Пуччіні або « <g/> Князя Ігоря <g/> » в Харківській опері <g/> ) <g/> , або Вадима Меллера в « <g/> Березолі <g/> » <g/> , такі як « <g/> Алло на хвилі 477 <g/> » Йогансена та інших або « <g/> Змова Фієско в Ґенуї <g/> » Шіллера <g/> , хоч і були вони високо кваліфіковані <g/> . </p>
doc#81 Виглядає <g/> , що стомлений примусовою кухнею Микитенків-Корнійчуків і їм подібних <g/> , після навали російських п'єс і напівросійського « <g/> Талану <g/> » М. Старицького Крушельницький згадав традиції Курбаса і на нуту його тоді ще занедбаного <g/> , а тепер добре забутого « <g/> Золотого черева <g/> » у товаристві сталих Курбасових співробітників у музиці і в оформленні — Ю. Мейтуса й Вадима Меллера вирішив створити виставу ліричного характеру і <g/> , як це звалося в « <g/> Золотому череві <g/> » <g/> , « <g/> звукового пейзажу <g/> » <g/> , — очевидно дуже помірковано і без разючих експериментів <g/> .
doc#87 Коли слимакові вже не сила більше сидіти в своїй хатинці <g/> , коли гхідпорохнілому молодикові не сила більше виступати з казенними промовами <g/> , — тоді він може на короткий час зануритися в цей світ ерзаців почуття <g/> : романси Ізабелли Юр'євої і сльозливі пісеньки Вадима Козіна до його послуг в оригінальному виконанні і на патефонних платівках <g/> . </p>