Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 : Бєлінський <g/> , Турґєнєв <g/> , Лєсков <g/> , Залєський <g/> , Мєнськ <g/> .
doc#31 Можна натомість думати про певні зв'язки з популярною російською критикою-публіцистикою середини XIX сторіччя <g/> , від Бєлінського до Пісарєва <g/> .
doc#31 Щоб тільки поверхово порушити її <g/> , торкнуся тут подібностей і відмінностей з Віссаріоном Бєлінським ( <g/> посилання на сторінки стосуватимуться до видання <g/> : Белинский В. Г. Собрание сочинений <g/> : В 3 т. / Ред <g/> .
doc#31 Уже перша велика стаття Бєлінського « <g/> Литературные мечтания <g/> » починається прямим зверненням до читача ( <g/> « <g/> Помните ли вы то блаженное время <g/> …
doc#31 Приперчування діялогу жарґонізмами Хвильовий теж бачив у писаннях Бєлінського ( <g/> « <g/> на смерть пришлепнул Шамполиона <g/> » <g/> .
doc#31 – С. 53 <g/> ) <g/> , як <g/> , з другого боку <g/> , Бєлінський любив час від часу встромити французький вираз або фразу <g/> .
doc#31 Тристилевість <g/> , характеристична для памфлетів Хвильового <g/> , – невтральний стиль <g/> , жарґон <g/> , ліричні партії <g/> , – ціхує й раннього Бєлінського <g/> , тільки гра тут далеко складніша у Хвильового <g/> , що робить алюзії до власної ліричнооповідної прози <g/> , тоді як Бєлінський оперує досить засмальцьованими штампами клясичної й романтичної надто невисокого рівня патетики <g/> .
doc#31 Тристилевість <g/> , характеристична для памфлетів Хвильового <g/> , – невтральний стиль <g/> , жарґон <g/> , ліричні партії <g/> , – ціхує й раннього Бєлінського <g/> , тільки гра тут далеко складніша у Хвильового <g/> , що робить алюзії до власної ліричнооповідної прози <g/> , тоді як Бєлінський оперує досить засмальцьованими штампами клясичної й романтичної надто невисокого рівня патетики <g/> .
doc#31 Навіть у композиції « <g/> Коперніка <g/> » й « <g/> Литературных мечтаний <g/> » можна знайти риси подібности <g/> : Бєлінський теж починає простацьким вступом <g/> , зверненим до читача <g/> , переходить до теоретичного визначення літератури й мистецтва <g/> , а далі звертається до характеристики літератури в Росії <g/> , щоб дійти висновку <g/> : « <g/> У нас нет литературы <g/> » і поради <g/> : « <g/> Теперь нам нужно ученье <g/> » ( <g/> с. 87 <g/> ) <g/> , – Хвильовий називав це лікнепом <g/> . </p>
doc#31 Бєлінський раз-у-раз вкидається в многомовні ампліфікації однозначних слів і напушисті довжелезні періоди <g/> , де кожну ланку веде повтор-анафора <g/> , як поручник веде муштрованих солдатів армії Миколи І на параду перед Ісакїївським собором <g/> , стилістична риса – зовсім чужа Хвильовому <g/> .
doc#31 Даремно шукали б ми у фанатика Бєлінського тієї лукавої іронії <g/> , що так часто одним заходом руйнує інерцію читачевого сприймання у Хвильового <g/> .
doc#31 Бєлінському чужі елементи гри <g/> , присутні в усіх кращих памфлетах Хвильового <g/> .
doc#31 Ідеї Бєлінського мінялися докорінно <g/> , від цареславства « <g/> Бородинской годовщины <g/> » до революціонізму « <g/> Письма к Гоголю <g/> » <g/> , але завжди він відчував себе носієм абсолютної істини <g/> , покликаним повчати й вести всіх за собою <g/> , і ніколи не відкрився йому сенс відносности й почуття толерантности <g/> .
doc#36 Спроби зафіксувати в скульптурних портретах « <g/> прогресивні особистості <g/> » — скажімо <g/> , Бєлінського ( <g/> 1870 <g/> ) — не принесли ні мистецьких осягів <g/> , ні прихильности публіки <g/> .
doc#77 Воно буде хаотичне і « <g/> ідеологічно невитримане <g/> » <g/> : Бєлінський і Пушкін <g/> , Олесь і Винниченко <g/> , Ґете і Шевченко <g/> , Чупринка і Вороний <g/> ; потім захопить Толстой <g/> , буде відкритий Тичина <g/> , програму життєвої твердости дасть Лондон <g/> .
doc#89 Так було <g/> , наприклад <g/> , з Бєлінським <g/> .
doc#89 Тоді <g/> , коли Гоголь шукав — хай у спотворених мертвечиною російської імперії формах — підстав душевного розвитку людини й народу <g/> , Бєлінський нападав на нього з газетними тирадами <g/> , диктуючи <g/> , про що — і тільки про це — він сміє писати <g/> , — тирадами на зразок таких <g/> : « <g/> Найживіші сучасні національні питання в Росії тепер <g/> : знищення кріпацтва <g/> , скасування тілесної кари <g/> , запровадження по змозі суворого виконання хоч тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p>
doc#89 Саме в несамовитому наглядовому підході Бєлінського — одне з коренів дедалі більшого « <g/> упартійнення <g/> » російської літератури <g/> , яке <g/> , роблячи її чимраз більше « <g/> прикладною <g/> » і « <g/> гражданською <g/> » <g/> , призвело її до цілковитого банкрутства у вияві « <g/> соцреалізму <g/> » <g/> .
doc#89 — Лессінґа — Сент-Бева не тільки корисніша для літератури <g/> , ніж поліційна критика Ґріґсона — Бєлінського — еміграційних і домашніх критичних Савонарол <g/> , а й далеко цікавіша <g/> . Поліційний підхід виключає
doc#89 Пізніше <g/> , 1905 року <g/> , з цим поділом солідаризувався Ленін у статті « <g/> Ще один похід на демократію <g/> » <g/> , де він тріюмфально стверджує <g/> , що становище змінилося <g/> , Бєлінський став « <g/> базарним продуктом <g/> » — вже став <g/> , і це його тепер мужик несе з ярмарку додому <g/> .