Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 А. Ніковський <g/> , перередаговуючи й ґрунтовно поширюючи словник Б. Грінченка до нового видання <g/> , так деклярує своє кредо щодо галицьких мовних елементів <g/> : « <g/> Особливу увагу редакція звернула на групу галицьких письменників і брала лексичний та фразеологічний матеріял з Івана Франка <g/> , Тимофія Бордуляка <g/> , Богдана Лепкого <g/> , Василя Стефаника <g/> , Марка Черемшини <g/> .
doc#13 Як у багатьох нових поезіях Богдана Кравцева <g/> , школа київських неоклясиків <g/> , защеплена у Львові <g/> , стала основою шукань — як синтезувати її з українським <g/> , як впоїти її в національне <g/> .
doc#21 Його мені приділило політичне середовище “ <g/> Української трибуни <g/> ” <g/> , як воно приділило мені Зенона Тарнавського й Богдана Нижанківського <g/> .
doc#36 Якщо <g/> , прибувши до Львова <g/> , матимеш бажання <g/> , то зустрінься з редактором русинської газети « <g/> Слово <g/> » Богданом Дідицьким <g/> , дуже милою особою <g/> …
doc#39 І як Шевченко твердив <g/> , що Господь карає Україну за Богдана і за скаженого Петра <g/> , — за тих <g/> , хто знищив Україну <g/> , так і герої Осьмачки караються за провини тих <g/> , хто руйнував світлість селянського раю <g/> .
doc#47 У поменшенні відбилася тут кардинальна відмінність між переважним ( <g/> хоч не виключним <g/> ) характером двох головних струмів української літератури після поразки Визвольних Змагань — літератури підрадянської і літератури еміграційної <g/> , що стали <g/> , за влучним виразом Богдана Бойчука й Богдана Рубчака <g/> , « <g/> координатами <g/> » <g/> , конечним доповненням одна до одної <g/> . </p>
doc#47 У поменшенні відбилася тут кардинальна відмінність між переважним ( <g/> хоч не виключним <g/> ) характером двох головних струмів української літератури після поразки Визвольних Змагань — літератури підрадянської і літератури еміграційної <g/> , що стали <g/> , за влучним виразом Богдана Бойчука й Богдана Рубчака <g/> , « <g/> координатами <g/> » <g/> , конечним доповненням одна до одної <g/> . </p>
doc#52 ) Нарешті <g/> , літературні аспекти моєї статті викликали розумну <g/> , хоч дещо химерно адресовану статтю Богдана Рубчака в « <g/> Сучасності <g/> » ( <g/> 12. - 1975 <g/> ) <g/> . </p>
doc#52 До їх проблематики зокрема кличуть дальші поезії Олександра Смотрича <g/> , опубліковані після тих <g/> , що викликали мою статтю про самвидав на американському континенті <g/> , і стаття Богдана Рубчака <g/> , згадана на початку цього писання <g/> .
doc#61 <p> З цього погляду в нашій прозі <g/> , що зовсім не знає — принаймні тепер — камерного жанру <g/> , повість Гуменної є твір новаторський <g/> , хоч давніше цей жанр був зовсім непогано репрезентований у нашій літературі хоч би новелями Коцюбинського <g/> , а надто « <g/> Під тихий вечір <g/> » Богдана Лепкого <g/> .
doc#62 Перша охоплює листування з американських архівів - від Нью-Йорку до Каліфорнії <g/> , яке датується другою половиною 19-го сторіччя і першою чвертю 20-го і включає <g/> , поміж іншим <g/> , досі не видавані листи П. Куліша ( <g/> дуже цікаві його міркування про звукові особливості української мови <g/> ) <g/> , Михайла Коцюбинського і Богдана Лепкого <g/> , а основне місце в ній посідає листування Михайла Драгоманова з родиною де-Гольштейнів <g/> , що належать до останніх років життя їхнього автора <g/> , від 1882-го до 1895 року <g/> .
doc#69 З недавно реабілітованого Богдана Лепкого вибираються народницькі <g/> , неориґінальні мотиви <g/> , а замовчується або глухо промимрюється котурняний і антиісторич­ний романтизм його тетралогії про Мазепу і преромантична <g/> , власне бідермаєрівська ідилія найкращого його <g/> , либонь <g/> , твору ( <g/> \" <g/> Під тихий вечір\" <g/> ) <g/> . </p>
doc#70 І так ідуть цензуровані навіть Шевченко <g/> , Франко <g/> , Леся Українка <g/> , не кажучи про менших і простіших <g/> , З недавно реабілітованого Богдана Лепкого вибирають народницькі <g/> , неоригінальні мотиви й замовчують або глухо промимрюють котурняний і антиісторичний романтизм тетралогії про Мазепу <g/> . </p>
doc#73 На тлі змалювання епохи й діячів епохи Богдана Хмельницького з самим гетьманом на чолі <g/> , в докладному описі окремих перипетій козацького повстання знову ж таки як головне й центральне вирисовується людяне <g/> : як люди ростуть у політичній боротьбі <g/> , як виковуються і діють провідні мужі відроджуваної тоді української держави <g/> .
doc#73 По-новому показано патос повстання Богдана Хмельницького <g/> .
doc#73 Досить порівняти його перший роман про Богдана Хмельницького « <g/> Рубікон Хмельницького <g/> » <g/> , виданий у роки війни <g/> , з повоєнним « <g/> Днем гніву <g/> » <g/> , щоб побачити <g/> , наскільки змужнів авторів стиль <g/> , економнішими стали засоби <g/> , суґестивнішим слово <g/> .
doc#73 Якщо не брати явно епігонські поезії Леонида Мосендза « <g/> Канітферштан <g/> » і особливо « <g/> Волинський рік <g/> » <g/> , то можна тільки в двох поетів спостерігати нахил до такої манери <g/> : в Яра Славутича і в Богдана Кравцева <g/> .
doc#73 <p> Для обох оце названих поетів типово <g/> , що вони відчувають деяку неповноцінність неоклясичної манери <g/> , і тому вони обоє намагаються її надмірну <g/> , так би мовити <g/> , інтернаціональність чи хоч « <g/> інтеревропейськість <g/> » надолужити підкреслено національною тематикою <g/> : портрети козаків і т. п. в Яра Славутича <g/> , « <g/> фолкльорні <g/> » сонети в Богдана Кравцева <g/> .
doc#81 Мистецтво доносів тоді квітло <g/> , зрештою <g/> , від давніх часів <g/> , щонайменше від доби після Богдана Хмельницького <g/> , а Василь Кочубей став символом вірнопідданого українця <g/> .
doc#81 Мабуть <g/> , цікавою для мене була б вистава « <g/> Батурина <g/> » Богдана Лепкого <g/> , але вона пройшла перед нашим приїздом до Львова <g/> .