Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли
doc#92 моєю новою батьківщиною <g/> , точніше — моєю першою батьківщиною <g/> , бо не міг я вважати за справжню батьківщину
doc#21 борщівських селян ( <g/> він радо згадував свою батьківщину <g/> , він взагалі не перекреслював ні в чому свого
doc#31 » <g/> ) з додатковою характеристикою « <g/> темна наша батьківщина <g/> » <g/> , « <g/> безмежний темний степ <g/> » <g/> , на додаток <g/> , у дусі
doc#47 світу нерозрізненними стають мама й батьківщина <g/> , і люди й речі існують хіба як зникомі запахи <g/> ,
doc#80 села <g/> , якого вони не могли прийняти <g/> . На своїй батьківщині вони були як Овідій у дикому дакійському
doc#31 на Україну – він пристрасно й вірно любив свою Батьківщину <g/> , він потребував <g/> , саме потребував бачити
doc#80 анахронічними цитатами з Маркса <g/> , на зразок <g/> : « <g/> Батьківщина <g/> ? Чи є для пролетаря батьківщина <g/> ? » </p><p> Як і в випадку
doc#48 смерть Леонтовича <g/> . В розквіті сил <g/> , на своїй батьківщині <g/> , в рідній хаті <g/> , серед своїх <g/> , від руки
doc#92 . А Америка мала бути — так я вірив — моєю новою батьківщиною <g/> , точніше — моєю першою батьківщиною <g/> , бо не міг я
doc#80 поставлено тему неповоротців на батьківщину — після кримського походу кошового Сірка — і їх
doc#81 або в терорі <g/> , а кого не знищено <g/> , мусів покинути батьківщину <g/> . Після другої війни з німцями на Україні з
doc#32 , що не хотіли повертатися на свою поневолену батьківщину <g/> . Минуло добрих півроку <g/> , поки американська
doc#0 це як благословення батьківщини на мандри поза батьківщину <g/> . </p><p> Чи соціялістична РОДІНА подарувала
doc#81 фанфари <g/> , ура й барабан </p><p> В зеленій і мирній моїй батьківщині <g/> , </p><p> І лун громохких ошаліла юрба </p><p> Метнулася в гори
doc#90 безконечним ремиганням казенних розмов про батьківщину <g/> , найпроґресивнішу армію світу і мудрого вождя
doc#48 нашої доби він побачив — і слушно — у своїй батьківщині <g/> . Це там <g/> , як ніде інде <g/> , розчавлено людську
doc#31 , з усім <g/> , чим можливо <g/> … Ностальґія — туга за Батьківщиною — та ляборальґія — туга за працею — вимучували і
doc#78 говірки Шевченка <g/> . На його думку <g/> , « <g/> діялектна батьківщина Шевченкова займала місце хоч і не на території
doc#81 в недоторканому вигляді <g/> , як вони йшли на їхній батьківщині <g/> . Глядачі виповнювали їх по вінця <g/> , навіть коли