Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Соціялістична батьківщина переживає важкий час <g/> .
doc#0 Можна стимулювати ворожі вислови <g/> , батьківщина подарує <g/> , але приписувати іншому те <g/> , чого він не казав <g/> , не треба <g/> , « <g/> все по закону <g/> » <g/> .
doc#0 Було це як благословення батьківщини на мандри поза батьківщину <g/> . </p>
doc#0 Він нікому не заподіяв зла і більше прислужився своїй батьківщині <g/> , себто не Росії і не Німеччині <g/> , а своїй <g/> , поводячися так <g/> , як поводився <g/> . </p>
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Батьківщина » <g/> ) </p><p> Але все це зникає остаточно десь від шістдесятих років <g/> , ритми стають колючими й терпкими <g/> , образи ущільнено-місткими <g/> , проза розмовної мови вдирається в вірш <g/> , рима зберігається — в традиції й характері української поетичної мови <g/> , але стає зведеною до свого кістякового мінімуму і часто нерегулярною <g/> , і в цих умовах поєднання сантиментальности « <g/> романсової <g/> » з унутрішньо зумовленою « <g/> жіночою <g/> » <g/> , не втрачаючи інтимности <g/> , а часом таки й сантиментальности <g/> , розпадається на свої складники <g/> , позбувається слідів романсовости й стає гостро шорстким <g/> .
doc#9 На його думку <g/> , « <g/> діялектна батьківщина Шевченкова займала місце хоч і не на території північно-українського наріччя <g/> , але все ж доволі близьке до перехідних на північній основі говірок <g/> »xcvi <g/> .
doc#10 І треба сказати <g/> , що більшість цих людей чесно служила українській нації й багато з них ґрунтовно прислужилися українській культурі і навіть життя віддали за свою свідомо прийняту нову батьківщину <g/> .
doc#18 В його <g/> , пароду <g/> , душу поклав серцевидець Єгова свій скарб <g/> , покликання гебреїв — « <g/> світ слобонити від мук і роздору і жаху <g/> » <g/> , « <g/> статися сіллю землі <g/> » <g/> , їх призначення — стати « <g/> будучим царем світу <g/> » <g/> , дарма що <g/> , а може тому що сьогодні народ цей — </p><p> Між премудрими він не мудрець <g/> , </p><p> У війні не войовник <g/> , </p><p> У батьківщині своїй він гість </p><p> І всесвітній кочовник ( <g/> VI <g/> ) <g/> . </p>
doc#21 Якщо ці не хочуть повертатися на батьківщину <g/> , значить <g/> , вони реакціонери <g/> , прибічники фашизму <g/> .
doc#21 <p> У житті він завжди був сповнений думок і теорій <g/> , але був вихований у делікатності <g/> , в якій було і щось від стриманости борщівських селян ( <g/> він радо згадував свою батьківщину <g/> , він взагалі не перекреслював ні в чому свого минулого <g/> , він згадував замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , вже в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від довоєнної церемонности галицького містечка чи й Львова <g/> , отой стиль галицького “ <g/> цілу-руці <g/> ” <g/> .
doc#23 Батьківщина Петренка — « <g/> мов квіт в невідомій долині <g/> » <g/> . </p>
doc#27 Може <g/> , найкращий підсумок того <g/> , як Куліш бачив свою батьківщину <g/> , зробив він у неопублікованому листі до дружини <g/> , з ЗО березня 1857 року <g/> : « <g/> Дика ще наша сторона <g/> , що та пуща віковічня <g/> .
doc#30 Бо свій примірник того числа того журналу я десь чи то запроторив <g/> , чи то послав комусь на батьківщину <g/> , чи — прости Господи — просто викинув <g/> .
doc#31 Те <g/> , що офіційно називалося « <g/> трудящі маси <g/> » <g/> , дістало наличку просвіти ( <g/> або ще гірше <g/> , « <g/> денікінського прапорщика Смердипупенка <g/> » <g/> ) з додатковою характеристикою « <g/> темна наша батьківщина <g/> » <g/> , « <g/> безмежний темний степ <g/> » <g/> , на додаток <g/> , у дусі вимог часу <g/> , до цієї « <g/> просвіти <g/> » був причеплений « <g/> клясовий еквівалент <g/> » дрібнобуржуазности й навіть непмана-рантьє <g/> , не надто <g/> , треба сказати <g/> , відповідний <g/> .
doc#31 А були ж далі у тій трагедії ще такі могутні компоненти <g/> , як ностальґія та ляборальґія – туга за Батьківщиною і туга за працею <g/> .
doc#31 Довженко хотів повернутися на Україну – він пристрасно й вірно любив свою Батьківщину <g/> , він потребував <g/> , саме потребував бачити постійно перед очима рідний український пейзаж <g/> , він любив свій народ <g/> , хотів йому служити й черпати від його снаги в своїй роботі <g/> , він не міг ні працювати <g/> , ні творити <g/> , будучи відірваний від свого народу <g/> …
doc#31 Ностальґія — туга за Батьківщиною — та ляборальґія — туга за працею — вимучували і виснажували Сашка вкінець <g/> » <g/> .
doc#32 Не знаємо <g/> , як це сталося <g/> , але серед безмежної мережі таких таборів <g/> , що вкрили всю понівечену <g/> , півголодну і принишклу Німеччину <g/> , авґсбурзькі касарні на честь французької річки стали осередком кількох тисяч українських безбатченків <g/> , і то саме тих <g/> , що не хотіли повертатися на свою поневолену батьківщину <g/> .