Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#13 Цілком імовірно <g/> , що він прийшов до байронічної будови своєї « <g/> Чорної Долини <g/> » шляхами інтуїції від Байрона <g/> , а не шляхами філологічних досліджень <g/> .
doc#13 Сам Байрон <g/> , як відомо <g/> , уникав показувати ці причини <g/> , він збував їх натяками <g/> , туманними згадками <g/> , просто мовчанням <g/> .
doc#13 Байрон тут був зовсім ні при чому <g/> .
doc#13 Розуміється <g/> , вона — не просто Байрон <g/> .
doc#13 У Байрона людина не може бути щаслива <g/> , поки не повалений Бог <g/> , але чи Бог може буги повалений <g/> ?
doc#16 Папіні <g/> , а з старих ігнорував Шіллера <g/> , Байрона <g/> , Шекспіра <g/> , Рабле <g/> , Сервантеса <g/> .
doc#23 <p> Таку ж перевагу загальних ( <g/> родових <g/> ) окреслень спостерігаємо в ліриці Байрона <g/> .
doc#23 Досить порівняти « <g/> Жидівські мелодії <g/> » Байрона з його « <g/> англійською <g/> » лірикою <g/> , типу згадуваних вище ньюстедських поезій <g/> .
doc#23 И. Гликман <g/> , Ленінград <g/> , 1960 <g/> ; Бенедіктова — з Стихотворения В. Бенедиктова <g/> , СПб <g/> , 1856 <g/> ; Лямартіна — з А. de Lamartine <g/> , Premieres et nouvelles meditations poetiques <g/> , Париж <g/> , 1855 <g/> ; Байрона — з The Poetical Works of Lord Byron <g/> , London <g/> , 1961 ( <g/> Oxford University Press <g/> ) <g/> . </p>
doc#27 В узагальненні можна сказати <g/> , що <g/> , як і в інших випадках <g/> , він більше любив Европу далеку <g/> , Европу ІІІекспіра <g/> , Байрона й Ґете <g/> , ніж Европу тих людей <g/> , кого він зустрічав на вулицях і в ресторанах європейських міст <g/> .
doc#41 Але там ця тема піднесена на вершини трагізму <g/> , перенесена в плян космічний <g/> , як подібні проблеми в такому ж трагічному пляні розв'язували Данте <g/> , Байрон <g/> , Шеллі <g/> , Шевченко і почасти П. Куліш <g/> . </p>
doc#42 <p> </doc> </p><p> Поезія Байрона і байронічна поема <g/> , як відомо <g/> , не те саме <g/> .
doc#42 Байрон — не тільки « <g/> Ґяур <g/> » <g/> , « <g/> Корсар <g/> » чи « <g/> Абідоська наречена <g/> » <g/> , але також лірика <g/> , « <g/> Манфред <g/> » <g/> , « <g/> Каїн <g/> » <g/> , щоб не говорити про « <g/> Беппо <g/> » чи « <g/> Дон Жуана <g/> » <g/> .
doc#42 Отже <g/> , щонайменше три Байрони <g/> .
doc#42 Осьмаччина лірика — росте з другого Байрона <g/> .
doc#42 <p> У формі орієнтація на Байрона в Осьмачки підкреслена <g/> .
doc#42 <p> Поезія « <g/> Китиць часу <g/> » — явище культури вже хоч би тому <g/> , що вона байроністична доглибно <g/> , але ніколи б Байрон нічого подібного не написав <g/> .
doc#42 Якщо це Байрон <g/> , то Байрон двадцятого сторіччя <g/> , коли шумів і відшумів сюрреалізм <g/> .
doc#42 Якщо це Байрон <g/> , то Байрон двадцятого сторіччя <g/> , коли шумів і відшумів сюрреалізм <g/> .
doc#42 Він безумовніший від Байрона <g/> : Байрон віддав майно й життя для визволення далекої Греції <g/> , він знаходив інколи розраду в лагоді природи <g/> , тоді як Осьмачка не тільки намагається тихо пройти повз людей <g/> , бо вони « <g/> всі заздрі й подібні до чуйних хортів <g/> » <g/> , але навіть шум гілля він спроможний прийняти тільки при умові <g/> , що воно « <g/> щось про мене шумить надо мною <g/> » <g/> . </p>