This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | Це був Леонід Арсенійович Булаховський <g/> , охристився ще його батько <g/> , годинникар <g/> . |
doc#81 | Але я потрапив до рук Леоніда Арсенійовича <g/> . |
doc#81 | Поза тим вона була безмежно смиренна <g/> , уся — покірність і слухняність супроти керівника катедри й метра — Леоніда Арсенійовича <g/> . |
doc#81 | Високе чоло працівника розумової праці <g/> , злегка закучерявлене волосся <g/> , поділене бічним проділом <g/> , проникливі за круглими шкельцями окулярів очі аналітика <g/> , тонкі як на єврея ( <g/> його батько вихристився <g/> , так що релігійно Леонід Арсенійович був православним <g/> ) <g/> . |
doc#81 | Леонід Арсенійович не був політиком <g/> . |
doc#81 | Але Леонід Арсенійович лишився вірним йому <g/> , і нові методи <g/> , чи то формалізм у межовій ділянці між мовознавством і літературознавством <g/> , чи то фонологія може й не викликали в нього ворожости <g/> , як це робив марризм <g/> , але його провідною реакцією була — обережність <g/> . |
doc#81 | <p> Булаховський упровадив мене в таємниці мовознавства <g/> , загального й слов'янського <g/> , я в нього багато навчився <g/> , але коли пізніше <g/> , 1940 року <g/> , Василь Сімович розкрив мені абетку празької фонологічної школи <g/> , я не міг не піддатися чарові цього напряму <g/> , що був менше емпіричний <g/> , ніж наука Леоніда Арсенійовича <g/> , але з куди ширшим крайобразом — я не міг не піддатися цим чарам <g/> . |
doc#81 | Відчуття живої української мови Леонід Арсенійович не мав <g/> . |
doc#81 | Якось <g/> , кажучи про поезію Івана Виргана <g/> , Леонід Арсенійович обурювався його висловом <g/> , що птах <g/> , підбитий кулею <g/> , грудкою упав на землю <g/> . </p> |
doc#81 | <p> — Як можна таке написати <g/> , — обурювався Леонід Арсенійович <g/> , — адже в українській мові груди вживаються тільки в множині <g/> ! </p> |
doc#81 | Керівником обох аспірантур мав бути Леонід Арсенійович Булаховський <g/> , який <g/> , певна річ <g/> , добре мене пам'ятав <g/> . |
doc#81 | Отже <g/> , Леонідові Арсенійовичеві було часто не до наукових дискусій <g/> . |
doc#81 | Іншими словами <g/> , Леонід Арсенійович відстав від світової науки на добрих десяток років <g/> . |
doc#81 | <p> Від часу свого обрання до Академії Наук УРСР ( <g/> 1939 <g/> ) Леонід Арсенійович мусів стати фактичним <g/> , а далі і формальним директором Інституту мовознавства цієї інституції <g/> . |
doc#81 | Бідний Леонід Арсенійович <g/> ! |
doc#81 | <p> Леонід Арсенійович зберігав добру пам'ять про мене — він і далі думав <g/> , що я був найнадійніший серед тих учнів <g/> , що йому послала доля <g/> . |
doc#81 | Пригадую <g/> , що перед війною ми якось ішли разом <g/> , не називаючи нікого й нічого <g/> , думаючи про радянський режим <g/> , Леонід Арсенійович сказав <g/> : </p><p> — Коли довго вчити <g/> , можна й зайця навчити сірники запалювати <g/> . </p> |
doc#81 | Ця друга картка прийшла до мене звичайною поштою <g/> , але вже після смерти Леоніда Арсенійовича <g/> . |
doc#81 | Це — одна з останніх фотографій Леоніда Арсенійовича <g/> . |
doc#81 | Про неї — пізніше <g/> , тут тільки згадаю <g/> , що <g/> , оповідаючи про « <g/> свій <g/> » тепер неподільно Інститут мовознавства в Києві <g/> , Білодід не забув згадати не без інтонації тріюмфу <g/> : </p><p> — У нас висить портрет Леоніда Арсенійовича <g/> . </p> |