Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 З ентузіязмом археолога <g/> , він захоплювався рисами окремих епох <g/> , збиранням черепочків людських думок і манер поведінки <g/> , що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів видати окремою книгою і довго переробляв для цього видання <g/> , — але цей намір так і не здійснився <g/> . </p>
doc#80 Щасливіша була доля двох романів-біографій <g/> , « <g/> Аліна й Костомаров <g/> » і « <g/> Романи Куліша <g/> » <g/> , виданих 1929 і 1930 року <g/> .
doc#80 Слідом ідуть « <g/> любовні <g/> » повісті історично-біографічного характеру — « <g/> Аліна й Костомаров <g/> » і « <g/> Романи Куліша <g/> » <g/> , синтезу обох ліній знаходимо в « <g/> Доктор Се- рафікус <g/> » і в « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> .
doc#80 В « <g/> Аліні й Костомарові <g/> » герой <g/> , Микола Костомаров <g/> , закоханий в Аліну Крагельську <g/> , довгі роки не спроможний одружитися з нею <g/> , аж до пори пізньої старости <g/> .
doc#80 В « <g/> Аліні й Костомарові <g/> » герой <g/> , Микола Костомаров <g/> , закоханий в Аліну Крагельську <g/> , довгі роки не спроможний одружитися з нею <g/> , аж до пори пізньої старости <g/> .
doc#80 І це — головна тема « <g/> Дівчини з ведмедиком <g/> » <g/> , як також « <g/> Аліни й Костомарова <g/> » з її відштовхуванням Костомарова від шлюбу з Аліною аж до глибокої старости <g/> , і це також тема « <g/> Романів Куліша <g/> » з її примхливими спромогами героя зблизитися з об'єктами його кохань — Манею де-Бальмен <g/> , Лесею Мило- радовичівною <g/> , Параскою Глібовою <g/> , Марком Вовчком <g/> , Ганною Рентель <g/> .
doc#80 І це — головна тема « <g/> Дівчини з ведмедиком <g/> » <g/> , як також « <g/> Аліни й Костомарова <g/> » з її відштовхуванням Костомарова від шлюбу з Аліною аж до глибокої старости <g/> , і це також тема « <g/> Романів Куліша <g/> » з її примхливими спромогами героя зблизитися з об'єктами його кохань — Манею де-Бальмен <g/> , Лесею Мило- радовичівною <g/> , Параскою Глібовою <g/> , Марком Вовчком <g/> , Ганною Рентель <g/> .
doc#80 Ми не бачимо Аліни після її одруження з Костомаровим <g/> .
doc#80 Уже в « <g/> Аліні й Костомарові <g/> » знаходимо чимало міркувань про вплив доби романтизму на стиль життя Костомарова ( <g/> не завжди історично слушні — теза про дендизм мало прикладається до Костомарова <g/> ) <g/> .
doc#80 Дуже цікавий літературний експеримент знаходимо <g/> , коли наводиться ніби діялог Аліни з Костомаровим <g/> , а далі розкривається <g/> , що це цитата з діялогу закоханих у Новалісовому « <g/> Гайнріх фон-Офтердінґен <g/> » — дата написання 1801 <g/> , — стилі епох докочувалися до України з запізненням <g/> .
doc#80 <p> « <g/> Не боятись банальности — це <g/> , власне <g/> , єдиний спосіб уникнути її <g/> » ( <g/> « <g/> Аліна й Костомаров <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> « <g/> Кожна людина <g/> , писавши про інших <g/> , пише тільки про себе <g/> » ( <g/> Теж <g/> ) <g/> . </p>
doc#80 <p> Характеристично <g/> , що В. Державин <g/> , який поблажливо- прихильно поставився до « <g/> Аліни й Костомарова <g/> » ( <g/> « <g/> певна літературна вартість <g/> » <g/> !
doc#80 Поведінка Костомарова в « <g/> Аліна й Костомаров <g/> » <g/> ?
doc#80 » ( <g/> « <g/> Аліна й Костомаров <g/> » <g/> ) <g/> , Від цього сміху на межі з жахом один крок до гіперболізованого похмурого пейзажу <g/> , що відтворює стан і долю героя <g/> : « <g/> Вечір був гранично гидкий <g/> .
doc#80 « <g/> Аліна й Костомаров <g/> » у цьому сенсі характеризується тими ж рисами <g/> , що й <g/> , скажім <g/> , його повість про Ван Ґоґа <g/> .
doc#80 В основі книжки про Костомарова лежать спогади його дружини Аліни <g/> , родженої Крагельської <g/> , видрукувані в « <g/> Вестник Европы <g/> » <g/> , і багато місць книжки Домонтовича-Петрова становлять собою простий переклад спогадів <g/> .
doc#80 Ось один з незчисленної кількости прикладів <g/> : </p><p> У спогадах Аліни <g/> : « <g/> Татьяна Петровна упорно молчала <g/> , а моя мать сказала <g/> : </p><p> - И число выбрал Николай Иванович тринадцатое для своего обручения <g/> , и собаки воют у нас при тоске <g/> , вместо музыки <g/> !
doc#80 <p> В цей час ніщо не могло стурбувати Миколу Івановича й Аліну <g/> ; вони були безмежно щасливі <g/> , надто коли <g/> , повторивши всілякі побажання за шампанським <g/> , усі зібрались якось особливо врочисто сідати за стіл <g/> » <g/> . </p>
doc#80 <p> ( <g/> У цитаті з спогадів Аліни Костомарової підкреслено ті слова <g/> , що не ввійшли до тексту Домонтовича <g/> ; у тексті Домонтовича підкреслено слова <g/> , додані автором <g/> .