This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 | Божок <g/> , нарешті — націоналіст-революціонер | Ірин | <g/> . Що вони роблять <g/> ? Згадують минуле і |
doc#59 | лінія розвитку головних персонажів <g/> : Галочки і | Ірина | <g/> . І ми бачимо <g/> : вони переросли своє минуле <g/> . |
doc#59 | постать вчорашнього дня в повісті — Микола | Ірин | <g/> . Ірин — майже леґенда <g/> . Оповитий таємничістю |
doc#59 | вчорашнього дня в повісті — Микола Ірин <g/> . | Ірин | — майже леґенда <g/> . Оповитий таємничістю |
doc#59 | і виконавець <g/> , воля і розум <g/> , розум і руки <g/> : « <g/> | Ірина | везли вже в табір смерти <g/> . В вагоні було так |
doc#59 | , бо труп ще мав цінність <g/> : на нього брали пайки <g/> . І | Ірин | <g/> , сливе за плечима вартового <g/> , ножиком прорізав |
doc#59 | за зорями <g/> , на схід <g/> . І ще вдруге і втретє тікав | Ірин | від смерти й сам гнав смерть перед собою <g/> , і |
doc#59 | сиґнал смерти <g/> . </p><p> Юрій Косач увесь час показує | Ірина | наче крізь серпанок <g/> , легкий <g/> , але відчутний <g/> . |
doc#59 | за умовностями її фаху й суспільного стану <g/> . | Ірин | тепер не археолог <g/> , а командувач підпілля <g/> , |
doc#59 | може зректися всього найдорожчого <g/> . </p><p> Програма | Ірина | — програма володаря й диктатора <g/> . Хто хоче |
doc#59 | — влада <g/> » <g/> . У своїй нещадній зосередженості | Ірин | відкидає все <g/> , що не можна безпосередньо |
doc#59 | . Відкидаючи поняття совісти <g/> , правди <g/> , зла <g/> . | Ірин | водночас говорить про « <g/> остаточний тріюмф |
doc#59 | , саможертва <g/> . « <g/> Ми тільки для нищення <g/> » <g/> , — каже | Ірин | <g/> . Нам не слід думати про життя <g/> . Ірини — одержимі |
doc#59 | » <g/> , — каже Ірин <g/> . Нам не слід думати про життя <g/> . | Ірини | — одержимі мітом <g/> . Мітом вольовости <g/> . Одначе це |
doc#59 | ! <g/> ) постала з розуму <g/> , але з кволости розуму <g/> . </p><p> | Ірин | з блакитно-холодним полиском сірих очей — |
doc#59 | , що йшли тому <g/> , що переконали себе <g/> , що так треба <g/> . | Ірин | належить до тих людей <g/> , хто сказав собі <g/> : треба |
doc#59 | у те <g/> , що він такий <g/> . </p><p> Ми не знаємо біографії | Ірина | <g/> . Глухо згадано <g/> , що він — з селян <g/> . Глухо згадано <g/> , |
doc#59 | . Оповідач <g/> , Вадим Васильович <g/> , що ненавидить | Ірина | і захоплюється ним <g/> , думає <g/> , що Ірин — передусім « |
doc#59 | ненавидить Ірина і захоплюється ним <g/> , думає <g/> , що | Ірин | — передусім « <g/> калькулятор і психолог <g/> » <g/> . |
doc#59 | чому <g/> ? Тому образові самого себе <g/> , який | Ірин | собі виробив <g/> . Тому Іринові <g/> , яким він себе робив |