Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Друга серія <g/> , куди докладніша й довша <g/> , була про старших колег Н. Хотіли вони <g/> , щоб Н. оповів про « <g/> контрреволюційні погляди <g/> » Булаховського й Білецького <g/> , Олександра Івановича <g/> .
doc#0 Друга серія <g/> , куди докладніша й довша <g/> , була про старших колег Н. Хотіли вони <g/> , щоб Н. оповів про « <g/> контрреволюційні погляди <g/> » Булаховського й Білецького <g/> , Олександра Івановича <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#9 <p> Я порадився з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> .
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#9 на іменини <g/> » <g/> , 255 <g/> ) <g/> ; дорожка — вид повозу ( <g/> « <g/> Карпо Іванович виліз з дорожки <g/> » - Там же <g/> , 234 <g/> ) <g/> ; краватка ( <g/> « <g/> Чорні костюми аж до краваток з крепу <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 259 <g/> ) <g/> ; портьєр ( <g/> « <g/> Портьєр вріс певно у жовту стіну <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 271 <g/> ) <g/> . </p>
doc#14 Не з уваги на його стаж і заслуги — наша суспільність не звикла до пошани заслуг <g/> , — а з уваги на ролю і права поета поміж Іванів Івановичів — однаково в розумінні Хвильового чи самого ж Маланюка <g/> .
doc#14 Не хотілося б тільки <g/> , щоб позиція проти- ставлености суспільству Іванів Івановичів визначала поезію <g/> , хоч би і за принципом констрасту <g/> . </p>
doc#16 Справді <g/> , якщо сьогодні умовний Іван Іванович обізвав умовного Івана Никифоровича гусаком <g/> , то завтра той може вилаяти його ще сильніше <g/> ; якщо один подасть позов до суду <g/> , то другий подасть протипозов до вищої інстанції <g/> ; якщо один напада на сусідське подвір'я <g/> , то хто перешкодить другому зробити те саме з більшою силою і коефіцієнтом руїнницької дії <g/> ?
doc#43 Далі йде група негативних персонажів <g/> : голова місцевкому педінституту Іван Іванович Бісмурчак — 11 епізодів <g/> , бібліотекар Серпокрил — 8. Решта дійових осіб виступає <g/> : в 4 епізодах — одна <g/> , в трьох — чотири <g/> , в двох — шість <g/> , в одному — 24. </p><p> Це означає <g/> , що понад половина персонажів виступає тільки в одному розділі <g/> , і тільки 4 герої — більше <g/> , ніж у чверті розділів <g/> .
doc#77 Оті порівняння типу « <g/> полохлива <g/> , мов лань <g/> , дочка господині <g/> » <g/> ; « <g/> будинок гуде <g/> , мов лев <g/> » <g/> ; « <g/> хрипить Семен Іванович <g/> , ніби капітан корабля під час бурі <g/> » <g/> ; « <g/> природа шаліла <g/> , мов п'яна розпусниця <g/> » <g/> ; заяложені фрази типу « <g/> відзиваються нечуйними тонами в усіх тайниках юначої душі <g/> » <g/> ; « <g/> робить легким <g/> , ніби за плечима ростуть і розгортаються крила <g/> » — стилістичний репертуар з творів членів гімназійного літературного гуртка <g/> , який зовсім не личить Уласові Самчукові <g/> , що вміє дати такі стилістично своєрідні пейзажі <g/> , що ми б назвали їх « <g/> патріотичними <g/> » <g/> , так пройняті вони якимсь узагальненням і любов'ю до рідної землі ( <g/> напр <g/> .
doc#80 Як давніше Ваґнер показав у « <g/> Загибелі богів <g/> » кінець доби <g/> , так Домонтович окреслив неминучість кінця трьох стилів <g/> , що мали бути і були зметені в більшовицькій революції <g/> : стиль української провінції <g/> , етнографічно-просвітянський і наївний <g/> , репрезентований Іваном Васильовичем Ґулею <g/> , « <g/> двома дідами <g/> » Данилом Івановичем Криницьким і Петром Петровичем Півнем ( <g/> в яких <g/> , мабуть <g/> , втілені риси Дм <g/> .
doc#80 <p> Усі ці світи мають бути зметені дуже скоро хвилею більшовицької революції <g/> , яка в своїй програмовій частині репрезентована Станиславом Бирським <g/> , одним з тих <g/> , хто — сам кандидат на знищення — палко й іраціонально проповідує прийдешнє знищення всього чужого й відмінного <g/> , а в своїй технічній частині секретарем Комітету охорони пам'яток старовини й мистецтва Петром Івановичем Стрижиусом <g/> , цим непомітним Гвинтиком машини <g/> , який переживає всіх тих <g/> , хто виступає як особистість <g/> .
doc#80 <p> У Домонтовича <g/> : « <g/> Тетяна Петрівна уперто мовчала <g/> , а пані Крагельська сказала <g/> : </p><p> — I число вибрав Микола Іванович 13 для дня своїх заручин <g/> , і собаки виють у нас під час тосту <g/> , замість музики <g/> !
doc#80 <p> В цей час ніщо не могло стурбувати Миколу Івановича й Аліну <g/> ; вони були безмежно щасливі <g/> , надто коли <g/> , повторивши всілякі побажання за шампанським <g/> , усі зібрались якось особливо врочисто сідати за стіл <g/> » <g/> . </p>
doc#81 І він додав <g/> : </p><p> — Коли ви не хочете з мовознавства <g/> , я поговорю з Олександром Івановичем [ <g/> Білецьким <g/> ] <g/> , щоб він узяв вас до літературознавчої аспірантури <g/> . </p>
doc#81 Олександер Іванович провадив курси історії західноєвропейських літератур <g/> , російської літератури і теорії літератури <g/> .
doc#81 Олександер Іванович ніколи не знижувався до того <g/> , щоб замовляти й заслухувати студентські доповіді <g/> .
doc#81 <p> Марµарита Орестівна була не єдиною особою <g/> , що для неї Олександер Іванович був справжній бог <g/> .
doc#81 Молився на нього ще малограмотний доглядач кабінету російської літератури <g/> , чиїм обов'язком було все підготувати до кожної лекції Олександра Івановича — вимести й вимити підлогу <g/> , натерти до блиску таблицю <g/> , припильнувати крейди <g/> , щоб була добре загострена і щоб той кінчик <g/> , що його мав тримати Білецький <g/> , був добре загорнений у папір <g/> , щоб не білив пэчок Олександра Івановича <g/> .