Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 « <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> »3. І на завершення своїх доказів І. Стешенко показує <g/> , що в Б. Грінченка і в С. Єфремова — а їх мову Нечуй-Левицький проголосив зразковою і вільною від ненависних йому новотворів і галицизмів — вживається <g/> , і то досить широко <g/> , чимало з проскрибованих суворим мовним критиком слів <g/> . </p>
doc#15 І все таки традиційний погляд так тяжить над Єфремовим <g/> , що він всупереч усім фактам заявляє <g/> , що до називних речень Чернишевського " <g/> вела і драматургічна <g/> , віршова практика <g/> .
doc#19 До цього ряду загублених талантів <g/> , поруч Манжури <g/> , Микола Зеров залучив Свидницького <g/> , цієї <g/> , за висловом Сергія Єфремова <g/> , « <g/> пропащої сили <g/> » <g/> , підкреслюючи <g/> , що був Свидницький невдаха з невдах <g/> , претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя <g/> . </p>
doc#26 <p> Войовнича дуальність <g/> , що категорично відкидала плюралістичні концепції <g/> , але не була така вже послідовно ворожа до мональности <g/> , своє найповніше і найдосконаліше втілення знайшла в методології Сергія Єфремова ( <g/> хоч у нього були попередники <g/> ) <g/> , в'язалася з ідеологічним комплексом народництва і досить виразно виводилася з світогляду й практики Миколи Міхайловського <g/> , що його УРЕ називає «" <g/> ідеологом <g/> " ліберального народництва <g/> » <g/> , — принаймні <g/> , додам <g/> , у літературній критиці та історії літератури <g/> .
doc#26 Про Єфремова та його Історію українського письменства писали багато <g/> , і тут можна бути стислим <g/> , коротко пригадуючи загальновідоме <g/> .
doc#26 <p> Свого часу ( <g/> 1946 <g/> ) Віктор Петров у своїх « <g/> Провідних етапах розвитку сучасного шевченкознавства <g/> » на цитатах і зіставленнях <g/> , які годі заперечити <g/> , показав <g/> , як народницька позиція Єфремова стала позицією так званого марксизму сталінської доби <g/> , — показав на прикладі Є. Шабліовського <g/> , а міг би показати й на інших « <g/> марксистах <g/> » у літературознавстві <g/> .
doc#26 Дуальна концепція <g/> , закорінена в Єфремові і модифікована відповідно до чергових політичних кампаній <g/> , чимраз більше наближалася до мональної <g/> .
doc#26 Щоб цю поправку здійснити <g/> , треба було тільки усунути шляхетні душі типу Єфремова й відкрити шлях до командування в науці низьколобим і безпечним типу Шабліовського <g/> . </p>
doc#26 <p> Порядком перегляду історії тридцятих років уперше після довгих десятиріч примушеного мовчання стало виринати ім'я Сергія Єфремова <g/> , тим більше <g/> , що процес СВУ <g/> , яку він ніби очолював <g/> , визнано за трагікомічну провокацію органів безпеки <g/> , отже <g/> , в політичних злочинах проти радянської системи він не винний <g/> .
doc#26 Натомість дуже і дуже варт було б витягти з таємних фондів <g/> , а може й перевидати <g/> , здійснені Єфремовим третій і четвертий томи академічного видання творів Шевченка ( <g/> листування і журнал <g/> ) з їхнім обсяжним <g/> , вірним фактам і об'єктивним коментарем-примітками <g/> .
doc#27 Перша спроба синтетичної оцінки-характе- ристики Куліша з-під пера Сергія Єфремова не пішла далеко поза кривосуди його роздратованих сучасників <g/> .
doc#31 У писаннях новоґенераційців і їхніх попутників Влизька <g/> , Шкурупія <g/> , Полторацького Хвильовий знаходить антиросійство <g/> , самостійництво <g/> , троцькізм <g/> , націоналізм <g/> , проамериканізм <g/> , український фашизм <g/> , « <g/> краватко-фрачне европенківське хатянство <g/> » <g/> , хуторизм <g/> , себто куркульство <g/> , ідеалізм <g/> , « <g/> куркулячу пропаґанду <g/> » <g/> , буржуазний ідеалізм Шпенґлера <g/> , Донцова « <g/> та інших ідеологів фашизму <g/> » <g/> , ходіння слідами Донцова <g/> , Петлюри і Єфремова та ідеологію « <g/> захеканої українізації <g/> » <g/> .
doc#32 Не можна зрозуміти внутрішнього життя старого НТШ <g/> , якщо забути про антагонізм Грушевського і Франка <g/> , життя старої <g/> , київської Академії — Грушевського і Єфремова <g/> .
doc#38 Її синтезом і найпослідовнішим виявом стала « <g/> Історія українського письменства <g/> » Сергія Єфремова <g/> .
doc#40 ( <g/> 1909 <g/> ; друге видання 1924 р. <g/> ; 1928 р. видано з цінними додатками С. Єфремова і А. Ніковського три перші томи словника від А-Н <g/> , 1936 р. — 1 том від А-3 <g/> ) <g/> .
doc#40 С. Єфремова і А. Ніковського <g/> . </p>
doc#51 У словнику близько до цього стояли впорядники другого й третього томів Академічного словника на чолі з Єфремовим <g/> , Ганцовим <g/> , Голоскевичем <g/> , М. Грінченком і А. Ніковським <g/> . </p>
doc#65 Його перший том <g/> , зредагований А. Кримським <g/> , 1924 <g/> , був ще тільки спробою <g/> , далеко не в усьому вдалою <g/> , але другий том <g/> , у трьох випусках <g/> , також під редакцією Кримського <g/> , 1929—1933 <g/> , і третій том <g/> , у двох випусках <g/> , під редакцією С. Єфремова <g/> , 1927—1928 <g/> , справді відповідали науковим вимогам двадцятого сторіччя <g/> . </p>
doc#65 <p> Цей третій том закінчував літеру П. Але останньому <g/> , четвертому томові <g/> , що охоплював літери Р — Я і був зредагований Єфремовим <g/> , не судилося побачити світ <g/> .
doc#65 Наводиться <g/> , приміром <g/> , цитата з Білодіда про “ <g/> чотиритомний словник Академії Наук <g/> ” <g/> , готований у 20—30-х роках “ <g/> під керівництвом відомого вченого А. Ю. Кримського <g/> ” <g/> , хоч з цього словника вийшло лише три томи <g/> , а четвертий був знищений у друку <g/> ; і що з трьох виданих томів один був навіть офіційно під редакцією не Кримського <g/> , а Сергія Єфремова <g/> . </p>