Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .
doc#27 Риси цієї оповіді « <g/> під мужичка <g/> » <g/> , чи сказати б <g/> , ä la moujik <g/> , добре вивчені в зв'язку з прозою Квітки-Основ'яненка <g/> , чи Гулака-Артемовського <g/> , чи Євгена Гребінки <g/> , цілком стосуються і до епістолярного жанру під пером <g/> , наприклад <g/> , Квітки або Якова Кухаренка <g/> .
doc#31 — 1933. — Ч. 7 —8 <g/> , передрукована в « <g/> Сучасності <g/> » <g/> , 1973 <g/> , ч. 5 <g/> ) або Євгена Маланюка ( <g/> передрук під назвою « <g/> 13 травня 1933 року <g/> » в Маланюковій « <g/> Книзі спостережень <g/> » <g/> .
doc#31 До певної міри це стосується і до Дмитра Донцова і напевне до Євгена Маланюка <g/> , який <g/> , добираючи статті до збірки вибраного <g/> , добру чверть віддав постатям російської культури <g/> .
doc#34 <p> У сюжеті спустошення людської душі показане безмежною пасивністю людини <g/> , коли вона бачить загибіль сусіда чи близького <g/> , і не допомагає <g/> , коли вона навіть сама себе не рятує <g/> , коли вона навіть іде на службу ворогові ( <g/> Скакун <g/> ) <g/> , а рятується тільки в смерть <g/> , — чи це буде сліпий бунт Євгена Шияна або Полікарпа Скакуна <g/> , чи самогубство Тимоша Клунка <g/> .
doc#44 Читач знайде її в творах Василя Барки <g/> , Михайла Ореста <g/> , навіть до певної міри Євгена Маланюка <g/> , писаних безпосередньо по війні і на початку п'ятдесятих років <g/> .
doc#44 І знову ж <g/> , паралелі знаходяться в геть пізніших писаннях Івана Дзюби <g/> , Валентина Мороза <g/> , Євгена Сверстюка та інших <g/> .
doc#46 <p> У підсумку <g/> , позиція пана Євгена супроти МУРу ніколи остаточно не визначилася <g/> .
doc#47 <p> У другому циклі « <g/> Туги <g/> » додається-вплітається мотив мертвих друзів і близьких з післядитинного життя <g/> , друзів <g/> , що від них уже годі чекати вістки <g/> : </p><p> І <g/> , як чотки <g/> , перебирай наймення <g/> : </p><p> — За воїна Миколу <g/> , за Євгена <g/> , </p><p> за Юрія <g/> , Олега <g/> …
doc#47 Євгену Маланюкові <g/> » <g/> .
doc#47 Євгену Маланюкові <g/> » <g/> , і <g/> , можна думати <g/> , ця система мала бути фундаментально опрацьована в широко замисленій праці « <g/> На висвітлення до " <g/> Анти-світнє <g/> "» <g/> , яка лишилася незакінченою через смерть поетки <g/> .
doc#51 „Курс історії українського язика <g/> ” Євгена Тимченка ( <g/> 1928 <g/> ) і „Історія української мови <g/> ” П. Бузука ( <g/> 1927 <g/> ) <g/> , бувши й досі найкращими загальними курсами історії української мови <g/> , не відзначаються великою оригінальністю й не піддають традиційну схему історії української мови жадному радикальному переглядові <g/> .
doc#62 Далеко обсяжніша друга частина ( <g/> починаючи від с. 213 <g/> ) приносить листи до Наталі Лівицької-Холодної від Євгена Маланюка <g/> , Юрія Липи <g/> , Андрія Крижанівського <g/> , Дмитра Донцова й Олени Теліги <g/> . </p>
doc#62 Скорупська не тільки з майже дипломатичною чіткістю видала листи кількох провідних письменників еміграції <g/> , але й доповнила їх найдокладнішим коментарем <g/> , обсяг якого далеко перевищує обсяг комен­тованих листів Євгена Маланюка <g/> , Юрія Липи <g/> , Дмитра Донцова <g/> , Олени Теліги та інших <g/> .
doc#63 І може той же конфлікт лежить в основі поезії Євгена Маланюка <g/> , тільки інакше виявлений <g/> . </p>
doc#73 Широкий огляд української підсовєтської літератури років війни і повоєнних <g/> , який зробив Юрій Бойко <g/> , був доповнений невеликою <g/> , але елеґантною доповіддю Євгена Маланюка про виключення зі спілки совєтських письменників Анни Ахматової і Михайла Зо- щенка і про вагу цього факту в переорієнтації совєтської літератури з імперської на суто російську <g/> .
doc#73 Досить назвати Катрю Гриневичеву <g/> , Олексу Стефановича <g/> , Оксану Лятуринську <g/> , Євгена Маланюка <g/> , Наталю Лівицьку- Холодну <g/> , Степана Риндика <g/> , Леонида Лимана <g/> , Олексу Веретенченка та ін <g/> .
doc#73 Серед них є визначні появи <g/> , як от <g/> : « <g/> Сад Гетсиманський <g/> » Івана Багряного <g/> , « <g/> Рай <g/> » Барки <g/> , « <g/> Дим вічности <g/> » і « <g/> Чорна Долина <g/> » Олекси Веретенченка <g/> , четвертий том « <g/> Дітей Чумацького шляху <g/> » і « <g/> Мана <g/> » Докії Гуменної <g/> , « <g/> Ліричний <g/> , зошит <g/> » Вадима Лесина <g/> , « <g/> Влада <g/> » Євгена Маланюка <g/> , « <g/> Плян до двору <g/> » і « <g/> Китиці часу <g/> » Тодося Осьмачки <g/> , « <g/> Вибране <g/> » Олександра Смотрича та ін <g/> .
doc#77 Він починається згадкою про події минулого року <g/> ; далі виринає тема знайомства Василя Шеремети з Гнатюком <g/> : абзац — і автор оповідає про Настю Мединську <g/> ; далі подано осінній пейзаж <g/> ; пригоду в пошті з селянином <g/> , що не вмів говорити по-польськи <g/> ; зустріч Василя з Євгеном Лиськевичем <g/> ; візиту до Мединської — так виринає тема за темою <g/> , і на жадній ми не зупиняємося довше <g/> .