This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 | з жінкою <g/> , втіленням іраціонального <g/> . Тільки в | Домонтовича | Вер зраджує Комаху <g/> , а не він її <g/> , і бідному |
doc#8 | але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли | Домонтовича | називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — |
doc#8 | здається <g/> , 1946 <g/> , як дата народження белетриста | Домонтовича | — коло 1924 <g/> ) <g/> , що йшов від філософії моралі до |
doc#21 | не друкували нікого <g/> , а на ділі намічали на це | Домонтовича | <g/> . </p><p> Цей компроміс і мою участь у ньому треба було |
doc#37 | Харків <g/> » Л. Лимана <g/> , про « <g/> Доктор Серафікус <g/> » В. | Домонтовича | <g/> . Решту згадаю в кінці цієї статті <g/> . Поза |
doc#37 | Барку <g/> , Осьмачку <g/> , Олену Телігу <g/> , прозу Лимана <g/> , | Домонтовича | існували вже в часі МУРу <g/> . Не зрікаюся я також і |
doc#41 | . Хто це і що це <g/> ? Сказати <g/> , що це герой повісти В. | Домонтовича | « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> , означає ще майже нічого не |
doc#41 | , та ще й ветхих <g/> . </p><p> Так « <g/> Доктор Серафікус <g/> » В. | Домонтовича | постає перед читачем анекдотою <g/> , розгорненою в |
doc#41 | , певніше <g/> , яких прагнула минула епоха <g/> . Фраза В. | Домонтовича | — здебільшого рівна <g/> , врівноважена <g/> , пливка <g/> , |
doc#41 | , не ліричний монолог <g/> , не пісня <g/> . </p><p> У пізнішого | Домонтовича | візьме гору принцип накопичення <g/> , варіювання <g/> , |
doc#41 | д. <g/> , і т. д. </p><p> Крім сентенцій-парадоксів <g/> , часті в | Домонтовича | афоризми-визначення <g/> . Вони в своїй суті теж |
doc#41 | , яке він приписує Комасі <g/> ? Обережно <g/> ! Книжка В. | Домонтовича | небезпечна книжка <g/> . Не для дітей <g/> . Ви можете |
doc#41 | механізованість <g/> . І це ключ до книги <g/> , бо книга В. | Домонтовича | — про мертвотну одноманітність |
doc#41 | технічної людини <g/> . Уміти читати | Домонтовича | — означає всі його старанно виписані описи |
doc#41 | карти <g/> ? Тоді гра стає нецікавою <g/> . </p><p> Деталі | Домонтовича | завжди містять у собі далеко більшу від них |
doc#41 | якраз минуще <g/> , перехідне — різко відмежовують | Домонтовича | від клясицизму <g/> . Геґель сказав <g/> , що кляси- цизм — |
doc#41 | gegen Vergängliches <g/> ) <g/> . Деталічність прози | Домонтовича | — антиклясицистична <g/> . Вона <g/> , правда <g/> , теж |
doc#41 | . </p><p> Одначе трагізм цілком чужий темпераментові | Домонтовича | <g/> . Він лишається тільки скептиком <g/> , і його твір |
doc#41 | і почасти П. Куліш <g/> . </p><p> Скептична посмішка | Домонтовича | має інших попередників і вчителів <g/> . Звичайно |
doc#41 | XIX ст <g/> . послідовної й спокійної описовости <g/> . У | Домонтовича | авторів виклад не відрізняється від реплік |