Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 з жінкою <g/> , втіленням іраціонального <g/> . Тільки в Домонтовича Вер зраджує Комаху <g/> , а не він її <g/> , і бідному
doc#8 але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич —
doc#8 здається <g/> , 1946 <g/> , як дата народження белетриста Домонтовича — коло 1924 <g/> ) <g/> , що йшов від філософії моралі до
doc#21 не друкували нікого <g/> , а на ділі намічали на це Домонтовича <g/> . </p><p> Цей компроміс і мою участь у ньому треба було
doc#37 Харків <g/> » Л. Лимана <g/> , про « <g/> Доктор Серафікус <g/> » В. Домонтовича <g/> . Решту згадаю в кінці цієї статті <g/> . Поза
doc#37 Барку <g/> , Осьмачку <g/> , Олену Телігу <g/> , прозу Лимана <g/> , Домонтовича існували вже в часі МУРу <g/> . Не зрікаюся я також і
doc#41 . Хто це і що це <g/> ? Сказати <g/> , що це герой повісти В. Домонтовича « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> , означає ще майже нічого не
doc#41 , та ще й ветхих <g/> . </p><p> Так « <g/> Доктор Серафікус <g/> » В. Домонтовича постає перед читачем анекдотою <g/> , розгорненою в
doc#41 , певніше <g/> , яких прагнула минула епоха <g/> . Фраза В. Домонтовича — здебільшого рівна <g/> , врівноважена <g/> , пливка <g/> ,
doc#41 , не ліричний монолог <g/> , не пісня <g/> . </p><p> У пізнішого Домонтовича візьме гору принцип накопичення <g/> , варіювання <g/> ,
doc#41 д. <g/> , і т. д. </p><p> Крім сентенцій-парадоксів <g/> , часті в Домонтовича афоризми-визначення <g/> . Вони в своїй суті теж
doc#41 , яке він приписує Комасі <g/> ? Обережно <g/> ! Книжка В. Домонтовича небезпечна книжка <g/> . Не для дітей <g/> . Ви можете
doc#41 механізованість <g/> . І це ключ до книги <g/> , бо книга В. Домонтовича — про мертвотну одноманітність
doc#41 технічної людини <g/> . Уміти читати Домонтовича — означає всі його старанно виписані описи
doc#41 карти <g/> ? Тоді гра стає нецікавою <g/> . </p><p> Деталі Домонтовича завжди містять у собі далеко більшу від них
doc#41 якраз минуще <g/> , перехідне — різко відмежовують Домонтовича від клясицизму <g/> . Геґель сказав <g/> , що кляси- цизм —
doc#41 gegen Vergängliches <g/> ) <g/> . Деталічність прози Домонтовича — антиклясицистична <g/> . Вона <g/> , правда <g/> , теж
doc#41 . </p><p> Одначе трагізм цілком чужий темпераментові Домонтовича <g/> . Він лишається тільки скептиком <g/> , і його твір
doc#41 і почасти П. Куліш <g/> . </p><p> Скептична посмішка Домонтовича має інших попередників і вчителів <g/> . Звичайно
doc#41 XIX ст <g/> . послідовної й спокійної описовости <g/> . У Домонтовича авторів виклад не відрізняється від реплік