Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 створити портрет <g/> , вірний натурі <g/> , а людина <g/> , яку я спортретую <g/> , буду я сам <g/> . </p><p> Жан-Жак Руссо </p><p> Je suis
doc#0 вірний натурі <g/> , а людина <g/> , яку я спортретую <g/> , буду я сам <g/> . </p><p> Жан-Жак Руссо </p><p> Je suis Jean <g/> , je suis Jaques <g/> ,
doc#0 толкотня <g/> , и бессонные ночи <g/> , и плохая погода <g/> . Но я крепко уверен <g/> , что скоро удастся вернуться и я
doc#0 я крепко уверен <g/> , что скоро удастся вернуться и я крепко поцелую свою [ <g/> … <g/> ] Пожалуйста <g/> , береги
doc#0 такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> ! » <g/> . Але Петров не здається — перелізьмо
doc#1 наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно
doc#1 : </p><p> Дівча любе <g/> , чорнобриве </p><p> Несло з льоху пиво <g/> . </p><p> А я глянув <g/> , подивився — </p><p> Та аж похилився <g/> … </p><p> Кому воно
doc#1 ліричною поезією <g/> , де героєм є авторське « <g/> я <g/> » <g/> . Багатопляновість і відхід від
doc#1 рукам <g/> » та « <g/> чистим серцем <g/> » <g/> , щоб ниспослав усім — я підкреслюю <g/> : усім — « <g/> єдиномисліє <g/> » і «
doc#1 листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> . В останньому Шевченковому вірші
doc#1 Говорячи про останній період у його творчості <g/> , я принагідно виділив деякі схожі й відмінні риси
doc#2 старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як
doc#2 , жадних висловів почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> я <g/> » автора <g/> . Воно було б неможливе <g/> . Замість рим
doc#2 світ створила <g/> ! </p><p> Звичайно лірика починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії
doc#2 створила <g/> ! </p><p> Звичайно лірика починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської я
doc#2 лірика починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської я здебільшого
doc#2 я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> , опис поетчиних
doc#2 Дністер 3 Дніпра ти видибаєш <g/> , боже <g/> ! » Жадного я <g/> , але й не безлике він <g/> ; крізь ти звертання бачимо
doc#2 лірична згадка-мрія про рідну Волинь обминає « <g/> я <g/> » <g/> , заступаючи його безособовим реченням <g/> , а
doc#2 зчаста </p><p> і проковтнуть одну на щастя <g/> . </p><p> Часом « <g/> я <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція