Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. справді сказав цю єресь <g/> , але він сказав про це вчора і сказав Мусі Файбишенкові <g/> : ergo <g/> , на послугах Галицького був не хто інший <g/> , а саме Муся з його лискучою лисою головою <g/> , і круглим черепом <g/> , і викоченими на стало очицями <g/> . </p>
doc#0 Треба було встигнути до однієї <g/> , швидко цю щербу там проковтнути і встигнути до ще однієї <g/> , іншої їдальні <g/> .
doc#0 Правда <g/> , Сковорода не часто сміявся ( <g/> цю функцію він передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів він ставився з відкритим серцем <g/> .
doc#1 Величезне багатство прихованих тем <g/> , настроїв та мотивів відкривається тільки перед читачем <g/> , знайомим із віршами Т. Шевченка на цю тему <g/> .
doc#1 Можна списати гору паперу <g/> , трактуючи цю мініятюру <g/> , зібрати докупи всі мотиви Шевченкової поезії <g/> , з якими її поєднують ті чи інші алюзії <g/> , але і в кращому випадку все те буде тільки гіпотезою <g/> , тільки вірогідністю <g/> .
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#2 Її суть — не люляння <g/> , але щось далеко глибше <g/> : сприймання світу як музичної гармонії і вміння відтворити цю гармонію <g/> , віднаходячи її навіть у найрізкіших дисонансах <g/> . </p>
doc#2 Він ніби єднає цю збірку з попередньою <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 Але цю ясність важко утримати <g/> , коли звертаємося до безпосередніх описів самої літературної мови <g/> .
doc#4 <p> Не мігши знайти в поезіях книжки нічого відповідно- всеохопного <g/> , мавши перед очима Рубчаків досвід <g/> , я зважився лишити цю статтю неназваною <g/> .
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .
doc#4 І в головному <g/> , тепер можна вже й це сказати <g/> , зосереджуюся на тих образно-емоційних комплексах <g/> , що <g/> , як на мене <g/> , характеризують цю творчість як феномен серед інших індивідуальних феноменів нашої й світової поезії <g/> .
doc#4 <p> Про цю книжку <g/> , явно задуману як підсумок життєвої й творчої путі <g/> , Рубчак написав з позицій зрілого мужа <g/> , я тут <g/> , у цій статті <g/> , з погляду людини віку <g/> , близького до поетчиного <g/> .
doc#4 Як назвати цей залишок чи цю надвишку <g/> , що стоїть поза й понад сумою засобів <g/> , не знаю <g/> .
doc#6 На жаль <g/> , цю незвичайну ( <g/> не чув <g/> , щоб Рафаель чи Рембрандт лишили по собі щось подібне <g/> ) “ <g/> серію <g/> ” <g/> , мабуть <g/> , розбито <g/> , бо картини ці продавалися вроздріб <g/> . </p>
doc#6 їй була приділена більше <g/> , ніж половина східної частини галерії <g/> , на двох головних поверхах <g/> , і афіші кричали про цю виставку великими літерами <g/> .
doc#6 Є у творчості Курилика багато такого <g/> , що аж ніяк не вкладається в цю характеристику <g/> .
doc#6 Старші малярі Фландрії <g/> , такі як Фан-Айк <g/> , Мемлінґ <g/> , Рожер Фан-дер-Вайден спрямовували все на глядача <g/> , як у театральній сцені <g/> , Босх і Бройгель рішуче переглянули цю традицію <g/> .
doc#6 Як сучасники Курилика в Америці відбивали цю хворобу сторіччя “ <g/> портретами <g/> ” бляшанок супів Кемпбел або пива Балантайн <g/> , як його відбивало поп-артове мистецтво <g/> , як його відбило абстрактне малярство <g/> , так у своєму варіанті — оповідністю сюжетів і сумарністю постатей і облич відбив у своїй творчості Курилик <g/> , хотячи чи не хотячи <g/> , усвідомлюючи чи не усвідомлюючи <g/> .