Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Невеличка українська громада спромоглася відвоювати будинок для « <g/> Просвіти <g/> » трохи на схід від Пушкінської <g/> .
doc#1 <p> Період <g/> , що його можна назвати другим петербурзьким періодом після заслання <g/> , був навіть коротший за будь-який інший <g/> , бо тривав трохи більше року <g/> .
doc#4 <p> Є часом і трохи « <g/> політики <g/> » з особистої перспективи — безжальний глуз на адресу демократії <g/> , насаджуваної примусово ( <g/> « <g/> Чортополохи <g/> » <g/> ) та ін <g/> . </p>
doc#4 Звідти <g/> , найімовірніше <g/> , йде попередження цілости поезій короткими хронологічно- біографічними даними про поетку <g/> , так найлегше пояснюється й пересипання поезій кожного періоду фотографіями авторки того часу <g/> , від кокетної й може трохи самовпевненої панночки до мудрої й зосередженої в собі <g/> , втомленої життям і заспокоєної літньої жінки <g/> , на тлі малого радіо й кухонного начиння і творів малярства <g/> …
doc#4 <p> З контрасту між « <g/> старими <g/> » поезіями і « <g/> новими <g/> » відтворюємо шлях від трохи розбещеної й трохи легковажної панночки до повновартісної людини <g/> , може в наслідок тяжких життьових досвідів <g/> , а може просто як вислід віку й вистигання <g/> .
doc#4 <p> З контрасту між « <g/> старими <g/> » поезіями і « <g/> новими <g/> » відтворюємо шлях від трохи розбещеної й трохи легковажної панночки до повновартісної людини <g/> , може в наслідок тяжких життьових досвідів <g/> , а може просто як вислід віку й вистигання <g/> .
doc#4 доторк руки <g/> , </p><p> очі <g/> , </p><p> що дивляться крізь мене й не бачать <g/> , </p><p> і тепло <g/> , що за всі роки </p><p> трохи простигло наче <g/> … </p>
doc#4 <p> В одному вірші поетка навіть трохи наївно питає <g/> : </p><p> А так хочеться знати <g/> : чи вишні </p><p> на Полтавщині родять ще <g/> ? </p>
doc#5 Він не потривав хоч трохи довшого часу <g/> .
doc#5 У великому х <g/> , що ми силкуємось розв'язати <g/> , завжди лишається трохи менший х <g/> , а в ньому знову ще менший <g/> , і так до без кінця <g/> , аж поки замість одного великого х не здобудемо безліч манісіньких <g/> , але однаково незрозумілих <g/> » <g/> .
doc#5 Клясова боротьба ані трохи не цікавить Юрія Олександровича <g/> .
doc#6 Та <g/> , зрештою <g/> , навіть у тих Куриликових творах <g/> , що виростали з традиції Бройгеля <g/> , знаходимо не лише принадні деталі <g/> , подавані здебільшого дрібно і збоку або на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — так <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , посміхнися <g/> , глядачу <g/> , — але на цьому роля епізодів і епізодичних деталів не обмежується <g/> .
doc#6 Нічого не могло б бути легшого <g/> , як посунути одного з намальованих на ній хлопців трохи вправо <g/> .
doc#8 Я дозволю собі процитувати трохи довгу <g/> , але яку ж яскраву ( <g/> і суб'єктивну <g/> ) характеристику Кулішевого Кирила Тура з праці про Куліша <g/> .
doc#9 Не було в ньому трохи задерикуватої доброзичливости дяді Васі <g/> , добросердечної лукавинки в очах <g/> , людяного тепла <g/> .
doc#9 Про його розміри говорить захоплений <g/> , хоч і трохи пересаджений <g/> , вигук Г. Верхратського <g/> : « <g/> Русь народовецька сотворена поезією Шевченка <g/> » <g/> . </p>
doc#9 І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> .
doc#9 Справді <g/> , діло й було так <g/> , і єсть <g/> »4. Абстрагуючися від того <g/> , що справа в А. Кримського трохи звужена <g/> , бо не тільки писання <g/> , а й інші сфери громадсько-політичного життя справляють чималий і визначальний вплив <g/> , поставу питання можна визнати за правильну і в ті часи доцільну <g/> .
doc#9 Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Ми проміж себе <g/> , в своєму гурті можемо й про далеко важливіші речі сперечатися <g/> , але це ні трохи не пошкодить нам іти до однієї мети вкупі <g/> , і такі люди <g/> , як д. І. Франко все ж сидітимуть на покуті в українській хаті <g/> …
doc#9 Правда <g/> , мова ніби трохи відмінна <g/> , але се природна зміна <g/> , як і те <g/> , що з ним сталося <g/> : він той самий <g/> , що уродився під селянською стріхою <g/> , і наче не той тепер <g/> : не в селянській сорочці <g/> , не в свиті <g/> , а в " <g/> німецькому <g/> " убранню <g/> .