Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Обсяг даної статті не дає змоги ґрунтовно розглянути це питання <g/> .
doc#4 <p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> , цей свого роду пролог до моєї статті ( <g/> не обов'язковий <g/> , як усі прологи <g/> !
doc#4 Так пробував зробити й я в цій статті <g/> .
doc#4 Присягаюся <g/> , — мало не кожний рядок і старих і нових поезій я зважував <g/> , чи не надається він на назву моєї статті <g/> .
doc#4 <p> Отже <g/> , під ґетеансько-рількеанським комплексом у контексті цієї статті без назви не розумію я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , ні філософського підґрунтя <g/> , а тільки подібність у настрої <g/> , у баченні світу або — ще точніше — в бажанні бачити світ як осередок гармонії <g/> , рівноваги й спокою <g/> .
doc#4 Ці засоби в Наталі Лівицької-Холодної дуже різноманітні й могли б стати темою окремої статті <g/> .
doc#4 <p> Про цю книжку <g/> , явно задуману як підсумок життєвої й творчої путі <g/> , Рубчак написав з позицій зрілого мужа <g/> , я тут <g/> , у цій статті <g/> , з погляду людини віку <g/> , близького до поетчиного <g/> .
doc#7 <p> </doc> </p><p> Не заведено писати статті про невеличкий <g/> , шістнадцятирядковий віршик <g/> , вміщений у журналі <g/> .
doc#7 На приклади його можна б вказати легко і в американській або англійській поезії <g/> , але не буду переобтяжувати статті іменами й назвами <g/> . </p>
doc#8 <p> Таким саме антитетичним стилем <g/> , такою методою написано повість про механізацію людини ( <g/> « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> ) і про приреченість людини перед механічною цивілізацією ( <g/> « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> ) <g/> , і історіософічні есеї Бера <g/> , і статті Петрова про фолкльор <g/> .
doc#8 Він пише про це дуже обережно <g/> , своїй статті він дає назву <g/> , що може відштовхнути кожного політика <g/> , — він називає її « <g/> Проблема Ґотфріда Келлера <g/> » <g/> , саме слово держава він зашифровує словом « <g/> політика <g/> » <g/> , — але він таки ставить цю проблему <g/> .
doc#9 А крім того <g/> , Володимир Вікторович пристрасно любив українську книжку <g/> , кожну <g/> , легко орієнтувався в плетиві українських літературних псевдонімів <g/> , здавалося <g/> , — міг з пам'яті відтворити не тільки бібліографію кожної журнальної статті або рецензії <g/> , а навіть кожної хронікальної замітки <g/> .
doc#9 У редакційній статті « <g/> Указ проти руського язика <g/> » « <g/> Правда <g/> » писала <g/> : « <g/> Настигла ж пора для галицьких русинів сповнити довг для цілої руської народности <g/> .
doc#9 <p> Досить виразно ця наша характеристика сприйняття Кулішевої мови стверджується виступом І. Нечуя-Левицького в його славнозвісній статті « <g/> Сьогочасне літературне прямування <g/> » <g/> .
doc#9 Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> .
doc#9 Бо історична доцільність дискусії була не тільки в формулюванні дотеперішніх поглядів на шляхи розвитку української літературної мови — це завдання обидві статті виконували <g/> , — а в знайденні або синтезі обох поглядів <g/> , або межі <g/> , до якої мали б простягатися зазіхання кожного з них <g/> .
doc#9 Цього обидві ці статті не зробили <g/> . </p>
doc#9 <p> Далеко більшою речовістю й об'єктивністю відзначаються дальші в часі статті <g/> : І. Кокорудза і А. Хванька ( <g/> Агатангела Кримського <g/> ) <g/> .
doc#9 І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> .
doc#9 Таким принциповим моментом у статті А Кримського <g/> , крім загальної оцінки впливів різних українських земель на літературну мову <g/> , було ще питання про русизми й полвонізми <g/> .