This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | цього чималу кількість грецьких і латинських | слів | ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 |
doc#1 | ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 | слів | ужито 180 разів для позначення реалій |
doc#1 | прийомів Т. Шевченка — постійне нагромадження | слів | <g/> , що належать до одного й того ж семантичного |
doc#2 | викликати без виклику і запалювати без великих | слів | <g/> . Вона добре знає чар свого рожевого личка <g/> , |
doc#3 | реченнях <g/> . </p><p> Семантична і синтаксична еволюція | слів | типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б бути |
doc#4 | , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без металевих | слів | і без зідхань даремних <g/> » <g/> ) <g/> , про Василя Стуса ( <g/> « |
doc#4 | — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на | слів | стогранне скло <g/> , </p><p> А серце раптом <g/> , наче папороть <g/> , </p> |
doc#4 | , але все несподівано зміщено вставкою трьох | слів | у супроводі зламу інтонації й ритму <g/> : </p><p> і на тій <g/> , </p><p> що |
doc#4 | і Олесевому заколисуванню плином | слів | <g/> , і часто картонному патосові Маланюка чи |
doc#4 | щоденного дрібного побуту проймає вибір | слів | <g/> , що можуть бути аж надто « <g/> непоетичними <g/> » і що « |
doc#4 | ігноруючи всі інші сумежні звуки <g/> , а часто й межі | слів | <g/> , тип пам'ятаю це — пересипаються ( <g/> ай-ай <g/> ) <g/> , |
doc#4 | співгра поетичного й апоетичного <g/> , як у доборі | слів | і синтаксичних конструкцій <g/> , і кінцевий ефект |
doc#6 | на більших глибинах <g/> , варт сказати кілька | слів | про <g/> , власне <g/> , ці відзнаки поверхні <g/> , бо різні |
doc#6 | , а отже <g/> , від назв картин до самих картин <g/> . Кілька | слів | належить сказати про його трактування |
doc#7 | шлях слав кудись гомін <g/> , а не навпаки <g/> ? З порядку | слів | цього не мало б випливати <g/> , але відсутність |
doc#7 | — вони взагалі відмовлялися від значень | слів | <g/> , брали з мови тільки звуки <g/> , що самі собою <g/> , як |
doc#7 | йти <g/> . Ішлося про розхитання звичних зв'язків | слів | <g/> . Кожне слово в нашій мові ніби має кілька гачків |
doc#7 | далі <g/> , і так далі <g/> . Просто пооббивати ці гачки зі | слів | <g/> , вивести їх цілком із автоматизму їхніх |
doc#7 | . Подруге <g/> , і головне <g/> , підносилася вага | слів | і їхнього значення <g/> . Бо читач <g/> , почуваючи <g/> , що |
doc#7 | рівноваги в уважнішому вгляді в значення | слів | <g/> . Тим самим у протилежність всякій заумній мові |