Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав себе Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> , Гончар —
doc#0 ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав себе Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> , Гончар —
doc#0 з-поза Одеру/Одри та ще певних себе « <g/> золотих фазанів <g/> » націонал-соціялізму <g/> .
doc#0 завжди вишукані <g/> , але <g/> , коли хотів <g/> , стримувати себе він міг <g/> , хоч у глибині душі він не плекав
doc#0 він не приймав <g/> ) <g/> . Щодо Довгаля <g/> , він почував себе в російському оточенні не набагато певніше <g/> ,
doc#0 й незгоді <g/> . </p><p> Н. почував <g/> : він не тільки не дав себе зловити ворожому й чужому — він зберіг себе і
doc#0 дав себе зловити ворожому й чужому — він зберіг себе і себесвоє <g/> , хоч воно було повне гіркоти і звад <g/> , і
doc#0 ведуть до катастрофи <g/> : нищення інших і нищення себе <g/> . Із зовсім свіжих і загальновідомих прикладів
doc#0 до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи він шкодує <g/> , що взяв на себе вимушене зобов'язання супрота громадянина
doc#1 страждань <g/> , на мрії про довічне звільнення себе й усіх інших від цього страждання <g/> . </p><p> Щодо стилю <g/> ,
doc#1 світові <g/> , що його людині хотілося б створити для себе <g/> . На тлі цих нерозгорнутих образів з особливою
doc#1 є він сам <g/> . Він переймає і пропускає через себе всі образи своєї поезії <g/> , усі образи реальности
doc#1 кумо <g/> ! » від 2 грудня 1860 р. Це гріх проти себе самого <g/> , проти власного тіла <g/> , отже <g/> , проти
doc#1 порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим
doc#1 певною мірою Шевченкове повернення до самого себе <g/> , відмова від чужих йому впливів і подолання їх <g/> .
doc#2 поезії Лятуринської дозволяє їй включати в себе і охоплювати всі епохи і всі віки людини <g/> . Ось
doc#2 світобігу відкрити якусь грань самої себе <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить
doc#2 але вже барв <g/> ! — княжої емалі <g/> , щоб далі ввібрати в себе орнаментальність волинської майоліки <g/> ,
doc#4 суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#4 , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і минущість усього <g/> ,