Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Канібалістично-садистичний ефект у своїй істоті ідентичний <g/> .
doc#0 Змітаючи перешкоди на своїй дорозі <g/> , він поглинав два штамґеріхти <g/> . </p>
doc#0 Він нікому не заподіяв зла і більше прислужився своїй батьківщині <g/> , себто не Росії і не Німеччині <g/> , а своїй <g/> , поводячися так <g/> , як поводився <g/> . </p>
doc#0 Він нікому не заподіяв зла і більше прислужився своїй батьківщині <g/> , себто не Росії і не Німеччині <g/> , а своїй <g/> , поводячися так <g/> , як поводився <g/> . </p>
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 Глава XIV <g/> » <g/> , написаному 26 грудня 1859 р. <g/> , з його кривавим образом на- роднього бунту і самосуду <g/> , незрівнянних у своїй жорстокості <g/> : </p><p> Не втечете </p><p> І не сховаєтеся <g/> : всюди </p><p> Вас найде правда-мста <g/> … </p>
doc#1 У своїй новій синтезі <g/> , у пошуках й утвердженні гармонії Всесвіту <g/> , Т. Шевченко приймав усі сторони і прояви життя <g/> , крім одного — зла <g/> .
doc#2 Суворий прасвіт Лятуринської був у своїй істоті мовчазний <g/> , тишу порушував брязкіт зброї і громовиці <g/> .
doc#2 Стилізації літопису й сумнівного в своїй пишноті Слова о полку починає товаришити від останнього вірша « <g/> Волинських майолік <g/> » пісня <g/> , і це перший раз у поетки звук гусел <g/> , ще до появи збірки під цією назвою <g/> .
doc#2 Вступає тема материнства <g/> , щасливого у своїй відданості дитині <g/> , роздертого горем у неминучості розлуки з випещеним і його загибелі <g/> .
doc#4 Російський формалізм і його боязкий учень <g/> , формалізм український <g/> , були власне в своїй доглибній суті проявом тієї ідеологічної настанови <g/> , яка найбільше відповідала духові жовтневої революції <g/> , розгляда- ної як промисловий переворот <g/> , що нищив щасливі ілюзії й « <g/> забобони <g/> » допромислової доби <g/> , чим та революція в своїй істоті й була <g/> .
doc#4 Російський формалізм і його боязкий учень <g/> , формалізм український <g/> , були власне в своїй доглибній суті проявом тієї ідеологічної настанови <g/> , яка найбільше відповідала духові жовтневої революції <g/> , розгляда- ної як промисловий переворот <g/> , що нищив щасливі ілюзії й « <g/> забобони <g/> » допромислової доби <g/> , чим та революція в своїй істоті й була <g/> .
doc#4 Коли до них забрели Зевес і Гермес <g/> , щаслива в своїй незайманій наївності пара прийняла їх з теплою й приязною гостинністю <g/> , як приймала кожного <g/> .
doc#6 У своїй автобіографії він <g/> , як ми вже бачили <g/> , говорить про те <g/> , що образи його дитинства “ <g/> ставали символами в моїх сюрреалістичних творах <g/> ” ( <g/> 69 <g/> ) <g/> .
doc#6 У своїй істоті світ <g/> , як його бачить і показує Курилик <g/> , це світ знаків <g/> .
doc#6 Обидва ці світи — в своїй сутності—становлять одну субстанцію <g/> , і ця субстанція <g/> , як і час і простір — не істотні <g/> , бо все через усе веде до одного <g/> , і це одне зветься Бог <g/> .
doc#6 Як сучасники Курилика в Америці відбивали цю хворобу сторіччя “ <g/> портретами <g/> ” бляшанок супів Кемпбел або пива Балантайн <g/> , як його відбивало поп-артове мистецтво <g/> , як його відбило абстрактне малярство <g/> , так у своєму варіанті — оповідністю сюжетів і сумарністю постатей і облич відбив у своїй творчості Курилик <g/> , хотячи чи не хотячи <g/> , усвідомлюючи чи не усвідомлюючи <g/> .
doc#6 <p> Один очевидець появи мистця на вернісажі його першої виставки ( <g/> I960 <g/> ) схарактеризував його словами <g/> : “ <g/> Він виглядав так <g/> , наче він був не в своїй країні <g/> , не в своєму столітті <g/> , не в своїй ситуації <g/> ” <g/> .
doc#6 <p> Один очевидець появи мистця на вернісажі його першої виставки ( <g/> I960 <g/> ) схарактеризував його словами <g/> : “ <g/> Він виглядав так <g/> , наче він був не в своїй країні <g/> , не в своєму столітті <g/> , не в своїй ситуації <g/> ” <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .