Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 1941 років у Франції <g/> , й Англії <g/> , і Польщі <g/> , а за два роки — Росії <g/> , виростала з приречености <g/> , болю й
doc#0 , але далеко не на найвищому щаблі <g/> . У ті роки таких громадян записували в чергу на телефон <g/> ,
doc#0 цього сумного роману <g/> , не воював із росіянами у роки окупантів і зайд <g/> . Він годився на якийсь —
doc#0 книжках для німецьких дітлахів <g/> . Але в роки війни всіх німців чоловіків <g/> , крім калік і
doc#0 послідовним <g/> . Може навіть запеклим <g/> . Він у ті роки не написав і не видав нічого по-російськи <g/> . Але
doc#1 для більшосте інших творів тих років <g/> . То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву
doc#1 що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В
doc#1 період « <g/> трьох літ <g/> » ( <g/> 1843-1845 <g/> ) і потім - у перші роки після заслання ( <g/> 1857— 1859 <g/> ) <g/> , відійшов на
doc#1 зі Всесвітом в ідеальній гармонії <g/> . </p><p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний
doc#1 Правда <g/> , періоди ці короткі — переважно два-три роки кожен <g/> . Проте весь його поетичний доробок <g/> , як ми
doc#1 мати усміхнеться <g/> , </p><p> Заплакана мати <g/> . </p><p> У перші роки після заслання ці настрої та ідеї не зникли з
doc#4 , 1956— 1963 <g/> ) <g/> . Для нас тут немає значення <g/> , чи в ці роки творчої перерви поетка справді не написала
doc#4 її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте
doc#4 й розмаху <g/> . А то буває <g/> , що й молоді роки й старечі приносять визначні твори <g/> , але зовсім
doc#4 справжній вибух таланту припали в неї на старші роки <g/> . Як я це бачу <g/> , між її молодою поезією й пізньою
doc#4 взагалі захоплюється чи то поезією Ґете в роки його постаріння <g/> , чи Рільке <g/> . Ми довідуємося про
doc#4 крізь мене й не бачать <g/> , </p><p> і тепло <g/> , що за всі роки </p><p> трохи простигло наче <g/> … </p><p> Присутність <g/> … і тільки <g/> , </p><p> а
doc#6 маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#6 обрамлювания картин і так далі <g/> . І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши
doc#6 мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “ <g/> нормальне <g/> ”