Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 того <g/> , як учені чітко розроблять кожен період поезії Т. Шевченка і зведуть їх відмінності та
doc#1 , що їх поети досі рідко допускали в серйозній поезії <g/> , та декількох словосполучень <g/> , типових для
doc#1 : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої поезії <g/> , — чигайте її <g/> , і вчитуйтесь добре <g/> , і пильно
doc#1 належить до періоду пророцтва в революційній поезії Т. Шевченка <g/> . </p><p> На початку I860 р. ситуація
doc#1 оксиморонів стає основною технікою у поезії Т. Шевченка <g/> . Кожен вірш стає мовби
doc#1 та сатирою з елементами інвективи цей жанр у поезії Т. Шевченка стає основним <g/> . Із тридцяти одного
doc#1 сім'ї ( <g/> країни <g/> ) <g/> , — майже такий самий типовий для поезії Т. Шевченка <g/> , як і мотив збезчещеної дівчини <g/> . </p>
doc#1 і пропускає через себе всі образи своєї поезії <g/> , усі образи реальности <g/> . Вірш стає
doc#1 , зібрати докупи всі мотиви Шевченкової поезії <g/> , з якими її поєднують ті чи інші алюзії <g/> , але і в
doc#1 новим принципам Шевченкової поезії <g/> . </p><p> Вірш « <g/> Над Дніпровою сагою <g/> » виріс із мотивів та
doc#1 вірша <g/> , і його стаккатний ритм <g/> . </p><p> Тональність поезії « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> … » —
doc#1 образу сокири як символу бунту в Шевченковій поезії <g/> . Він показав <g/> , як цей образ перегукується з
doc#1 цей принцип рівноваги в самому стилі своєї поезії <g/> , Т. Шевченко в останні місяці свого життя
doc#1 з цього конфлікту збагаченим <g/> , голос його поезії змужнів і врівноважився <g/> . У цьому <g/> , гадаю <g/> , і
doc#2 лебідь <g/> . </p><p> Якщо можна говорити про аскетизм у поезії <g/> , то це він <g/> . Увесь вірш - простий перелік <g/> . Жадних
doc#2 кабаретно-сосюрного амфібрашка <g/> , ритм поезії наскрізь оригінальний <g/> , але він витриманий з
doc#2 сучасна <g/> , щоб не сказати - програмова <g/> . </p><p> Але для поезії це не має значення <g/> . Це давнє право поетів —
doc#2 починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> , опис
doc#2 нього <g/> , а не в примхи однієї душі <g/> . І справжнє чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов
doc#2 поезію <g/> . Хто ще в нас вміє це <g/> ? </p><p> Універсальність поезії Лятуринської дозволяє їй включати в себе і