Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 , у коло- фронтовому місті люди не ходять один до одного в гості <g/> . Школи закриті <g/> , нема потреби туди йти <g/> .
doc#0 до своїх домівок і родин <g/> . Н. знайшов там тільки одного такого мешканця — молодого єврея <g/> . Молодик
doc#0 в порожньому бараці <g/> , і радо прийняв ще одного мешканця <g/> . З харчами проблеми не було <g/> . У
doc#0 акцій <g/> . ( <g/> Більш-менш за пропорцією десять за одного <g/> . <g/> ) Н. оповідає з власного досвіду <g/> . Він ішов
doc#0 посади <g/> . А надто тогочасна Німеччина вже мала одного фюрера <g/> , і цього вистачало <g/> . В демократах не було
doc#0 фортеці <g/> , яку треба було взяти з боєм <g/> . Ні <g/> , одного разу Н. зробив таку подорож <g/> , але не вдруге <g/> ,
doc#0 завогнення було навколо Ігоря Костецького <g/> , одного з тих <g/> , кого Довгаль витяг був із нетрів
doc#0 іспит Довгаль <g/> . Відмінність тут типологічна <g/> . З одного боку <g/> , ослогіас <g/> , з другого хідальґо й дон <g/> .
doc#0 Національного дівадла ( <g/> театру <g/> ) <g/> , від 1881 року одного з провідних осередків національного
doc#0 групи « <g/> Дозвілля <g/> » не дораховуємося тільки одного — Всеволода Віденка <g/> , поета тільки-тільки <g/> .
doc#1 збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком
doc#1 ( <g/> Архімед і Ґалілей — самотні шукачі правди <g/> , з одного боку <g/> ; ситі церковники <g/> , з іншого <g/> ) до
doc#1 — постійне нагромадження слів <g/> , що належать до одного й того ж семантичного поля <g/> , але вжиті з різними
doc#1 далі звужується до кутка і протиставляється <g/> , з одного боку <g/> , холодному <g/> , засніженому степові <g/> , де
doc#1 у поезії Т. Шевченка стає основним <g/> . Із тридцяти одного вірша даного періоду принаймні сім належать до
doc#1 » <g/> . У новій версії ця тема зведена до одного рядка <g/> : </p><p> Зійшлись <g/> , побрались <g/> , поєднались <g/> , </p>
doc#1 ідилії Т. Шевченко « <g/> перестрибує <g/> » від одного до іншого <g/> : тут і буденний діялог <g/> , і
doc#1 приймав усі сторони і прояви життя <g/> , крім одного — зла <g/> . Ніщо не було таким далеким і чужим йому <g/> , як
doc#2 смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> мені доручить
doc#3 синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу