This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | про німецькі бомби <g/> , оптимізм <g/> . Н. більше | ніколи | не бачив Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це |
doc#0 | по правді <g/> , не було <g/> » <g/> . Красного Лиману Н. не знав <g/> , | ніколи | про нього й не думав <g/> . І це було добре <g/> . Треба було |
doc#0 | . В демократах не було потреби <g/> . Сімович | ніколи | не мав і не хотів мати організаційної праці <g/> , |
doc#0 | . У ґурманських здібностях Петрова ми | ніколи | не сумнівалися <g/> . Н. вагається <g/> , але спробувати |
doc#0 | , але щось <g/> . Петров веде туди <g/> . « <g/> Бомби | ніколи | не вціляють двічі у те саме місце <g/> » <g/> , — каже він <g/> . </p><p> А |
doc#0 | — про нього можна б і не казати <g/> , бо на Україні він | ніколи | своїм і опереним не був <g/> , пробував його |
doc#1 | . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> Вона не зійде вже | ніколи | </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p><p> Твою надію оновить <g/> ! </p><p> І |
doc#1 | постійно світить лагідне сонце <g/> , що <g/> , здається <g/> , | ніколи | не заходить і не ховається за хмари <g/> . Російський |
doc#1 | Т. Шевченка <g/> . Але вони співіснували <g/> , як | ніколи | до того <g/> , з ідеями неминучої помсти <g/> , з ідеями |
doc#2 | і без гістерії <g/> . Але дивним дивом це | ніколи | не був перегляд старих позицій і зречення <g/> . |
doc#3 | конструкцій типу два речення <g/> . Хоч мова | ніколи | не застигає в непорушності і зміни ніколи не |
doc#3 | мова ніколи не застигає в непорушності і зміни | ніколи | не припиняються <g/> , але те <g/> , що спостерігаємо <g/> , |
doc#4 | , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : | ніколи | не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу |
doc#4 | леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але | ніколи | на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p><p> Прикладів |
doc#4 | , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що | ніколи | не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони |
doc#4 | й Бавкіди <g/> . Для тих <g/> , хто забув свого Овідія або | ніколи | не дійшов до нього <g/> , пригадаймо <g/> : фрігійське |
doc#4 | стилізації — і які ж удалі <g/> ! — цих поетів <g/> , що на них | ніколи | не спромоглася б молодша Лівицька-Холодна <g/> . Бо |
doc#5 | змарнованої <g/> , бо навіть хвилина не вертається | ніколи | <g/> ! » – « <g/> Я щасливий <g/> , – веде далі Славенко <g/> , – що живу в |
doc#5 | . На новому мешканні Марта не зустріне | ніколи | своїх ворогів-наклепників <g/> . ( <g/> Отих <g/> , що « |
doc#5 | не лишається нічого <g/> , як писати листи до Вер <g/> , що | ніколи | не будуть відіслані <g/> . Обоє <g/> , Домонтович і |