Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Від народження Гашка ( <g/> так по-чеськи <g/> , у нас звичайно Гашека <g/> , бо так росіяни <g/> ! <g/> ) минуло 115
doc#0 веде до загального щастя ( <g/> але що веде <g/> ? <g/> ) <g/> . Третій нас тут цікавить <g/> , це шлях втечі від світу <g/> . Ідеально
doc#0 походів Яна Жижки до самоспаленого вже майже за нас Яна Палаха <g/> , чиє місце самострати пражани
doc#1 Ігоревім <g/> » <g/> , кілька варіянтів якого дійшли до нас <g/> . Неважко помітити <g/> , наскільки варіянт <g/> ,
doc#1 знаходимо тільки у двох віршах <g/> : « <g/> Ашшур не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо
doc#2 зустрів її на стежці своєї « <g/> Прощі <g/> » і обдарував нас повним грації й глибини мініятюрним портретом
doc#2 на той ледь помітний струмочок <g/> , що багато з нас спостерігало в Баварії <g/> , — спитаємо ми <g/> . Хіба тік
doc#2 вміє з граматики робити поезію <g/> . Хто ще в нас вміє це <g/> ? </p><p> Універсальність поезії Лятуринської
doc#3 . В умовах центрально-східних говірок <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , обидва ці процеси <g/> , можна думати
doc#3 і ширенню конструкцій типу двоє речень <g/> , які нас тут цікавлять <g/> . </p><p> У східній половині України
doc#4 час <g/> , у інші сім чи вісім років <g/> , 1956— 1963 <g/> ) <g/> . Для нас тут немає значення <g/> , чи в ці роки творчої перерви
doc#4 ждати </p><p> тіні й ласки вечірніх крил <g/> … </p><p> І вийде тоді до нас із брами </p><p> Він - </p><p> і очистимося <g/> , мов ісопом <g/> , </p><p> в день
doc#4 <p> Подзвонити <g/> , помолиться — </p><p> Бог старий не зрадить нас <g/> . ( <g/> с. 435 <g/> ) </p><p> Та поки билось і сіклось <g/> , </p><p> Жар на солому
doc#4 бузина <g/> , </p><p> а в Києві дядько <g/> ! » — </p><p> Так казали там у нас <g/> , — </p><p> іде продовження — </p><p> А тепер припадком </p><p> тут у мене
doc#4 коштом метафори <g/> , метонімія бо не бере нас з середовища до якогось іншого <g/> , ніби вищого <g/> ,
doc#4 до якогось іншого <g/> , ніби вищого <g/> , вона тримає нас цупко там <g/> , де ми були б <g/> , коли б і не вдавалися
doc#4 звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p><p> Є
doc#5 забирає безпосередньо автор <g/> . Він обдаровує нас семисторінковим трактатом про те <g/> , що таке
doc#5 , чуттєвому <g/> , чим так щедро обдаровує нас природа <g/> » <g/> . І нарешті <g/> : « <g/> Нова людина буде байдужа
doc#5 чи похмуро заперечують <g/> . Тим то поезія захоплює нас <g/> , хоч і не витримує розумової критики <g/> » <g/> . Чуєте <g/> ,