Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 В опері Унтер-ден-Лінден мав іти останнім Ваґнерів « <g/> Трістан і Ізольда <g/> » <g/> , не знаю <g/> , чи ще пройшов <g/> , але надалі вже музи мали замовкнути <g/> .
doc#0 Німецькі міста відтепер мали слухати музику алярмових сирен і какофонію вибухів бомб і мін <g/> , милуватися вогненними ріками <g/> , які ще недавно були вулицями <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#3 Найпотужнішими вони <g/> , природно <g/> , мали бути і були при збігу обох <g/> . </p>
doc#3 <p> У часі ширення цих метастаз збіглося з двома іншими явищами <g/> : занепад двоїни і семантична невтралізація числівників <g/> , умовно називаних збірними <g/> , типу двоє <g/> , троє і т.д. Обидва ці процеси мали поступовий і тривалий характер <g/> , з варіяціями діялектично-територіяльного типу <g/> .
doc#7 Це не випадок <g/> , що всі переклади українських неоклясиків на чужі мови не мали жадного успіху <g/> , навіть коли це були непогані переклади ( <g/> Юрій Клен <g/> , почасти Е. Котмаєр <g/> ) <g/> .
doc#9 Ні лемківські села <g/> , ні німецькі робітничі табори бібліотек не мали і елементарних умов <g/> , щоб викінчити книжку <g/> , не творили <g/> .
doc#9 І з цього погляду повну рацію мали всі дальші прихильники синтези літературної мови з галицькими елементами <g/> , коли вважали П. Куліша за свого попередника <g/> . </p>
doc#9 »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на стосунки української мови з польською зокрема <g/> : « <g/> З другого боку <g/> , коли здибується у чужій літературі слово <g/> , котре нічим не противить ні лексичному складові <g/> , ні фонетичній вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ?
doc#9 У цім разі надто до користи може стати польська література <g/> , власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов — бо це виходить за межі нашої теми <g/> , — мусимо тут відзначити одне <g/> : принцип використання слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , як свого споконвічного добра <g/> , крім усього іншого <g/> , широко відчиняв двері до літературної мови багатьом і багатьом словам <g/> , уживаним у західноукраїнських <g/> , і зокрема галицьких <g/> , говірках <g/> .
doc#9 Бо історична доцільність дискусії була не тільки в формулюванні дотеперішніх поглядів на шляхи розвитку української літературної мови — це завдання обидві статті виконували <g/> , — а в знайденні або синтезі обох поглядів <g/> , або межі <g/> , до якої мали б простягатися зазіхання кожного з них <g/> .
doc#9 З України досі йшло світло в Галичину <g/> , твори українські ідейно стояли вище од галицьких та й мали вплив <g/> »3. З цього критерію залежносте мовних впливів від позамовних суспільних чинників випливає і те <g/> , що в ті роки Галичина впливала на українську літературну мову <g/> , випливає і погляд А. Кримського на майбутнє <g/> : « <g/> Те з нарічий стане пануючим <g/> , яке зробить найбільше на ріднім полі <g/> , — яке видасть найкращі писання ( <g/> я розумію найкращі змістом <g/> ) <g/> .
doc#9 Адже ні та <g/> , ні та не мали здебільша первісно цього лексичного матеріялу <g/> , і використання в оповіданнях М. Коцюбинського відповідних галицьких слів можна пояснити тільки його свідомим вибором <g/> , свідомою настановою <g/> .
doc#9 Спроби віддиференціювати наголосові варіянти значеньово мали місце і тут <g/> .
doc#9 <p> 2. Конструкції на означення підстави з прийменником за з орудним відмінком іменника <g/> : « <g/> За його знаком кілька кулеметів почало стріляти <g/> » ( <g/> Ю. Яновський <g/> ) <g/> ; « <g/> За Артемовим розрахунком тікати мали з рову <g/> » ( <g/> А. Головко <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> І все-таки <g/> , незважаючи на це <g/> , не можна погодитися з А. Кримським <g/> , коли він <g/> , говорячи про мову І. Франка <g/> , а розуміючи під нею взагалі мову галицького письменства й інтелігенції <g/> , пише <g/> : « <g/> Тільки ж коли говоритимем про граматику і правопис у Франка <g/> , то треба сконстатувати <g/> , що вони впливу на нашу Україну абсолютно не мали ніякого <g/> »lii <g/> .
doc#10 Це питання ствердіння р і ц <g/> , окремого в південних говірках <g/> , окремого в південнозахідніх ( <g/> 5 <g/> , 85 <g/> ; у 2 <g/> , 191 Ганцов ще недоцінював вагу цього явища <g/> ) <g/> ; почасти в питанні рефлексації ȩ ( <g/> 5 <g/> , 95 і далі <g/> ) <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , в питанні розвитку і в префіксах типу зі- <g/> , піді- <g/> , розі- <g/> , що не мали безпосередніх історичних підстав для розвитку цього і. Цьому останньому питанню присвячена в Ганцова спеціяльна праця ( <g/> 13 <g/> ) <g/> , при чому і тут за головний аргумент і вихідний пункт правлять говірки південної Чернігівщини <g/> . </p>
doc#10 Наслідки праці цих мовознавців не викорчувані і не можуть бути викорчувані <g/> , за винятком окремих деталів <g/> , — а це з двох причин <g/> : бо їхня праця спиралася не на фантазії й суб'єктивні забаганки <g/> , а на факти й тенденції розвитку живої народної та інтелігентської мови <g/> ; і також — бо вони самі мали наукову лінгвістичну кваліфікацію <g/> , лінгвістичну обдарованість і почуття відповідальности за роблене <g/> . </p>
doc#10 <p> Так чи так <g/> , на тлі аналогічних книжок першої половини двадцятих років <g/> , що мали визначати напрям розвитку української літературної мови <g/> , книжка Курило вирізнялася сполученням фактичности і історичного тла з практичними висновками й далеко більшою тверезістю і обережністю в висновках при більшій їх широті <g/> .