Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 висновок про нікчемність і жалюгідність людини <g/> , кинутої у цей світ <g/> . Досягається це лише
doc#1 дії на внутрішньому світі й духовних цінностях людини <g/> ; особливе відчуття вселенської злагоди <g/> ,
doc#1 структури Всесвіту — гармонію і рівновагу людини в собі <g/> , у її стосунку до інших і в стосунку людини
doc#1 людини в собі <g/> , у її стосунку до інших і в стосунку людини до Бога <g/> . Образ <g/> , що є втіленням цього гріха <g/> , — це
doc#1 оксиморона— « <g/> гріхом праведним <g/> » <g/> . Він робить із людини « <g/> незрящу <g/> » <g/> , « <g/> недвигу серцем <g/> » <g/> . У своїй новій
doc#1 бунті бачить тепер Т. Шевченко визволення людини <g/> , а в становленні внутрішньої гармонії
doc#1 новій <g/> , загальній концепції життя людини і Бога у творчості Т. Шевченка <g/> . Від колишньої
doc#2 спис <g/> , земля гуде від гуків <g/> , і єдиною її <g/> , людини <g/> , любкою лишається туга помститися <g/> . Гостро
doc#2 І може б ми й повірили в тільки історичність цієї людини <g/> , якби дивним дивом не накладалося на цей
doc#2 - самозречення і аскетизм <g/> ? З-поза історичної людини визирає й прозирає сучасна <g/> , щоб не сказати -
doc#2 включати в себе і охоплювати всі епохи і всі віки людини <g/> . Ось дитинство й старість <g/> : </p><p> Світ весною — мов
doc#2 робить людину частиною світу <g/> , а світ — частиною людини <g/> , і так стає можлива перспектива — </p><p> Сім зірок <g/> ,
doc#4 , що не піддаються коментареві сторонньої людини <g/> , як от у вірші <g/> , присвяченому <g/> , мабуть <g/> , Олені
doc#4 шибки будинків <g/> … Неприглядна дійсність людини з руками-невільницями <g/> . У продовженні такий
doc#4 малярства <g/> … Ми свідомо ведені тут крізь життя людини <g/> , збережене для майбутнього <g/> , з одного боку <g/> , в
doc#4 трохи легковажної панночки до повновартісної людини <g/> , може в наслідок тяжких життьових досвідів <g/> , а
doc#4 в усій історії цієї неспокійної істоти — людини <g/> . Гармонія людини й гармонія світу
doc#4 цієї неспокійної істоти — людини <g/> . Гармонія людини й гармонія світу розкривалися йому й ним саме в
doc#4 й спокій душі як найвищу цінність <g/> , гідну людини <g/> , в протиставленні базарові щоденних дрібниць
doc#4 звучить невеличка поезія про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом <g/> : </p><p> Осінь малює