Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Це просто <g/> , у коло- фронтовому місті люди не ходять один до одного в гості <g/> .
doc#0 Часом думається — закономірно все-таки <g/> , що люди вмирають <g/> . </p>
doc#0 Адже місцеві люди були нішо <g/> .
doc#1 У вірші « <g/> Хоча лежачого не б'ють <g/> » є щонайбільше три церковнослов ЯН13МИ ( <g/> « <g/> скорб <g/> » <g/> , « <g/> печаль <g/> » <g/> , « <g/> пси <g/> » <g/> , - два останні не обов'язково </p><p> належать до цієї категорії <g/> ) <g/> ; у вірші « <g/> О люди <g/> !
doc#1 люди небораки <g/> !
doc#1 Архімед і Ґалілей — первинний образ шукачів правди <g/> ; його змінює образ апостолів <g/> , святих предтеч <g/> , з якого постає перший образ гармонійних людей <g/> , що виростуть у найближчому майбутньому <g/> , а завершує усе образ гармонійного суспільства <g/> , побудованого на засадах християнської спільноти — син <g/> , мати <g/> , люди загалом <g/> .
doc#1 Більше того <g/> , кожен ряд рухається від часткового ( <g/> Архімед і Ґалілей — самотні шукачі правди <g/> , з одного боку <g/> ; ситі церковники <g/> , з іншого <g/> ) до максимально узагальненого в кінці <g/> : « <g/> люди <g/> » загалом протиставляються ворогові загалом <g/> . </p>
doc#1 У вірші « <g/> О люди <g/> !
doc#1 люди небораки <g/> !
doc#1 І навпаки <g/> , пейзаж його лихих видив — це російський пейзаж <g/> , як звичайно <g/> , санктпетербурзький ( <g/> « <g/> Якось-то ідучи вночі <g/> » від 13 листопада I860 р. <g/> ; « <g/> О люди <g/> !
doc#1 люди небораки <g/> !
doc#4 Але про це не могли не знати пізніші люди пера й думки <g/> .
doc#4 <p> Їх пишуть молоді або зрілі люди <g/> , для яких смерть — ще не їхня власна <g/> , а бучний спектакль <g/> , що відбувається над кимсь іншим <g/> .
doc#5 <p> Щоб підкреслити нормальність цього забурення білка <g/> , що його люди звуть коханням <g/> , автор змушує саму Марту шукати ориґінального завершення свого кохання ще тоді <g/> , коли їй здавалося <g/> , що Славенко її кохав <g/> .
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 Ось люди йдуть до крамниці на закупи <g/> , проходять мимо <g/> , їдуть вельосипедом <g/> , слебезують на розі ( <g/> “ <g/> Пізні закупи <g/> , тепла осіння ніч <g/> ” <g/> , ч. 26 <g/> ) <g/> .
doc#6 Вони йдуть цілою масою <g/> , люди без облич і без контакту між собою <g/> .
doc#6 На Куриликових картинах з канадською тематикою люди дуже часто не мають обличчя <g/> .
doc#6 Навіть в ілюстрації до “ <g/> Лиса Микити <g/> ” впадає в око <g/> , що тварини — головні герої — дивляться на глядача <g/> , але далеко не завжди люди ( <g/> пор <g/> .