Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але йому здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було
doc#0 , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> . Бажання гостя
doc#0 , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> . Бажання гостя
doc#0 виявилося <g/> , тих « <g/> помилок <g/> » було дві <g/> . Одну послав йому Бог аж того дня 17 вересня <g/> : Грушевський на
doc#0 , що самого Галицького розстріляно <g/> , нехай буде йому світла пам'ять <g/> . </p><p> На двадцять сьомий день від
doc#0 був українським патріотом <g/> , але це не стало йому на заваді прийняти німецьку державну
doc#0 на Захід <g/> , до Лемківщини й далі <g/> , вона подарувала йому на дорогу валізку <g/> . Ця валізка зазнала чимало
doc#0 ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> ,
doc#0 кажучи <g/> , фельдфебелем <g/> . Ліричні тонкощі були йому далекі <g/> . З чужих мов він і німецьку майже не знав <g/> ,
doc#0 юшки до приборкування гострухи Діни <g/> . Але все йому можна подарувати <g/> , бо за тим бив кастальський
doc#0 би про тут оповіджене Швейк <g/> , не знаємо <g/> . Але якби йому довелося зустрітися з громадянином Галицьким
doc#1 . </p><p> Поет уже не говорить про помсту <g/> , і хочеться йому не так помсти для « <g/> царів <g/> » <g/> , як просто не дати їм
doc#1 чинити зло <g/> , ув'язнивши <g/> . Та навіть і це здається йому занадто жорстоким <g/> . У версії від 27 травня він
doc#1 одного — зла <g/> . Ніщо не було таким далеким і чужим йому <g/> , як аскетизм <g/> . Вічно мріючи про сімейне щастя <g/> ,
doc#1 Т. Шевченко заперечує минуле України <g/> . Тепер йому здається <g/> , що повстання і війни давньої України
doc#1 повернення до самого себе <g/> , відмова від чужих йому впливів і подолання їх <g/> . Як у 40-х рр <g/> . <g/> , коли він
doc#4 Гармонія людини й гармонія світу розкривалися йому й ним саме в цій єдності й різноманітності <g/> . Свою
doc#4 до тепла бідного домашнього вогнища і несе йому руїну <g/> : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні
doc#4 to find our bedtime near <g/> . </p><p> Кожний вибирає свою <g/> , йому найближчу концепцію <g/> , а суть поетичної
doc#5 було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в