Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 А поза тим не був же він ні німець <g/> , ні росіянин <g/> , а отже <g/> …
doc#0 « <g/> Нет <g/> , зачем же так <g/> ?
doc#0 А він же міг бути і партизаном <g/> , і ворогом <g/> . </p>
doc#1 Вірш обривається на найбільш значущому деталі <g/> , без жадної ясної вказівки на те <g/> , як же його розуміти <g/> . </p>
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#2 Напруга суб'єктивної розпуки й волі не меншає <g/> , але сублімується в мужність і поезію загальної ваги <g/> , а « <g/> я <g/> » стає не центром світу <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , за законами мови має узгоджуватися присудок <g/> .
doc#2 <p> Палай же тризняне багаття <g/> ! </p>
doc#2 » Світ розкриває своє багатство <g/> , і як же приємно <g/> , виявляється <g/> , </p><p> добірне зерно зсипати </p><p> в засіки і в скрині <g/> , </p><p> по коліна загрузати <g/> , </p><p> по коліна <g/> , по коліна </p><p> в злотній ріні <g/> . </p>
doc#4 Для тих <g/> , хто забув свого Овідія або ніколи не дійшов до нього <g/> , пригадаймо <g/> : фрігійське подружжя з цими іменами жило в погідному коханні <g/> , вірності й гармонії до старечого віку <g/> , і світ їм був такий же приязний <g/> , як їхня хата <g/> .
doc#4 Він же найшов вину на мене й має мене за ворога Свого <g/> ; ноги мої в кайдани закував і всі стежки мої назирає <g/> » ( <g/> Книга Іова <g/> , 33 <g/> , 9—12 <g/> ) <g/> .
doc#4 Почнім же абіє <g/> . </p>
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#8 <p> </doc> </p><p> Віктор Петров <g/> , він же Віктор Бер <g/> , він же В. Домонтович ( <g/> але не « <g/> Віктор <g/> » <g/> , — він завжди протестував <g/> , коли Домонтовича називали Віктором <g/> , він казав <g/> : Домонто- вич — просто В. <g/> ) <g/> , народився 10 жовтня 1894 р. і зник 18 квітня 1949 р. Було це на римо-католицький Великдень <g/> .
doc#8 Такий же обережний він був у житті <g/> .
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#9 Коли хочеш карати Росію й Україну <g/> , карай їх огнем <g/> , мечем <g/> , чим хоч <g/> , — тільки не прилученням Галичини <g/> , бо в нас же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його
doc#9 Б. Грінченко згадує імена публіцистів і науковців з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , О. Кониського <g/> , І. Левицького <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Драгоманова <g/> , М. Комаря <g/> , І. Білика <g/> , Д. Мордовця-Сліпченка <g/> ; імена перекладачів з західноєвропейських письменників з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , П. Ніщинського <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Старицького <g/> , С. Руданського — і робить з цього висновок-повчання <g/> : « <g/> Нехай же наші браття-галичани не кажуть <g/> , впиваючись провінціяльною гордістю <g/> , що мов самі вони й мову виробили і літературу наукову та перекладову склали <g/> »1. Так <g/> , усі ці люди стояли в перших лавах творців і розроблювачів нової української літературної мови <g/> , але становище було таке <g/> , що більшість з них об'єктивно якраз проводила <g/> , як і М. Драгоманів <g/> , галицькі мовні впливи <g/> .
doc#9 Аджеж се не жадне крадене добро <g/> , а здобутки дійової праці <g/> , котрі чомусь же народились і повинні вийти на пожиток цілости <g/> » <g/> . </p>
doc#9 « <g/> У Львові не можна навчитись української мови <g/> , а можна тільки збавить свою чисту українську мову дорешти <g/> , так що й самому авторові виправить її згодом буде трудно <g/> »1. « <g/> Загалом сказавши <g/> , галичанам не можна писати книжечок ні для українського народу <g/> , ні для дітей <g/> »2. </p><p> 4. Чим же обґрунтовується такий важкий і безапеляційний присуд <g/> ?
doc#9 Старші патріоти <g/> , що тепер <g/> , подібно Нечую <g/> , ганять мову нашої преси <g/> , не створили для України вищої мови <g/> ; а чим же в пресі та інституціях треба було користуватися <g/> »2 <g/> , — а з цього випливає і його прогноза того <g/> , що ці галицькі елементи з літературної мови викинути вже нікому не вдається <g/> , і оцінка позиції І. Нечуя-Левицького як позиції баби Палажки <g/> , себто позиції хуторянської обмежености й безобрійности <g/> .