Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0  <p> Бувальщина і небувальщина </p><p> Я постановив удатися до безпрецедентної спроби
doc#0 вона вдасться <g/> , вона не матиме наслідувачів <g/> . Я маю намір створити портрет <g/> , вірний натурі <g/> , а
doc#1 риси вживання фолкльору Т. Шевченком у I860 р. </p><p> Я не аналізуватиму вірш « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » <g/> .
doc#1 сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Я не нездужаю <g/> , нівроку <g/> » <g/> , </p><p> 22 листопада 1858 р. <g/> ) </p>
doc#1 благодаті Господнього милосердя <g/> : « <g/> Я буду для Ізраїлю <g/> , як роса <g/> : розцвіте він <g/> , неначе
doc#2 побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу <g/> . Я хочу подивитися на поезію Лятуринської з
doc#2 , гнучка й витончена <g/> . Кілька прикладів <g/> . </p><p> « <g/> Я <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти
doc#2 буде день немов <g/> , у січні <g/> , </p><p> день зимний безнадії <g/> . </p><p> Я вишлю голуба і човен </p><p> і з пір'ям і з вітрилом
doc#2 голуба і човен </p><p> і з пір'ям і з вітрилом жарним <g/> . </p><p> Я висилатиму все знову </p><p> і висилатиму намарно <g/> . </p>
doc#2 навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих
doc#4 — чи плекати нове і незвичне <g/> ? </p><p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві
doc#4 певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> . Я б тільки пропонував замість терміну роман
doc#4 автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ? Чи є відмінності <g/> ? Які саме <g/> ? Я не робитиму тут спроби відбудувати той образ «
doc#4 речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Неминуче <g/> »
doc#4 » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але
doc#4 бідного домашнього вогнища і несе йому руїну <g/> : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p><p> Я
doc#4 : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p><p> Я вже звикла до того наче <g/> , </p><p> я постарілась у журбі <g/> . </p>
doc#4 тим трупам трьом <g/> . </p><p> Війнуло вітерцем нічним <g/> , </p><p> Я чую смалятину й дим <g/> … </p><p> Непевний вчинок цей
doc#4 » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий
doc#4 правді <g/> . У свої сорок років вона усвідомлює <g/> : </p><p> Я чекаю на смерть без ляку <g/> , </p><p> тільки знаю <g/> : не досить