Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 За кілька хвилин квартал перетворився на колонний зал <g/> , на анфіладу шибеників у передсмертних корчах <g/> .
doc#0 За однією версією <g/> , вона загинула <g/> , цілком і безповоротно <g/> .
doc#0 За другою — вона цілісінька <g/> , під вагою зрушених мурів і даху <g/> .
doc#0 <p> Молодик поклав пашпорт у свою кишеню <g/> , бічну <g/> , в піджаку <g/> , і сказав <g/> : </p><p> — За дві години в бараку X з речами <g/> .
doc#1 <p> У передчутті власної смерти — </p><p> І мене не мине <g/> , </p><p> На чужині зотне <g/> , </p><p> За решоткою задавить <g/> . </p>
doc#1 За лічбою — етнографію і географію у 5 копійок <g/> .
doc#1 За такого порядку кожен <g/> , хто чесно працює і чистий серцем <g/> , зможе побудувати своє життя у гармонії з іншими такими <g/> , як він <g/> , і в гармонії з Усесвітом « <g/> світом-братом <g/> » <g/> , що був установлений згідно з законами Божими <g/> …
doc#2 За цей час одні встигли переглянути свої старі погляди й відійшли на інші позиції <g/> .
doc#2 <p> Часом « <g/> я <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція лишається такою ж мужньою й загальною <g/> , бо крик почуттів знову ж заступлений описом поведінки <g/> , а сам опис перенесений у майбутній час <g/> , — тонкий засіб <g/> , що зразу робить образ узагальненим <g/> , водночас не позбавляючи його глибокої індивідуальности <g/> : </p><p> За рядом днів сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p>
doc#2 <p> За сумом іде ніжність <g/> , не виключаючи жорстокости й суворости <g/> , але доповняючи їх <g/> .
doc#2 За тягарем барокко ощадність майстра <g/> , за радістю життя суворість невпинної і <g/> , може <g/> , безнадійної битви <g/> .
doc#4 За цим ховаються два підходи до часу <g/> .
doc#4 За тим ховається згода на малість світу і відмова від спроб його змінити <g/> .
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> За вікном <g/> » <g/> ) </p><p> і тоді <g/> : </p><p> Присутність <g/> …
doc#4 За ті понад сорок років <g/> , коли Наталя Лівицька-Холодна писала свої « <g/> нові <g/> » вірші <g/> , ні вона <g/> , ні вірші не були незмінні <g/> .
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#5 За це вони будуть вдячні редакторові видання Юрію Бойкові і видавництву <g/> , що сховалося за назвою « <g/> Перша українська друкарня у Франції <g/> » <g/> . </p>
doc#6 За такий термін можна обрати знаковість <g/> .
doc#6 <p> За винятком суто розважальних картин шістдесятих—сімдесятих років <g/> , які Курилик <g/> , не надто слушно <g/> , називав “ <g/> халтурою <g/> ” ( <g/> 1,507 <g/> ) <g/> , а делікатніше — “ <g/> пасторалями <g/> ” і головною функцією яких <g/> , за задумом мистця <g/> , було популяризувати ім'я мистця <g/> , щоб далі зацікавити широкого глядача своїми соціо-ідеологічними картинами ( <g/> картинами з “ <g/> посланням <g/> ” <g/> ) <g/> , — сприймання всіх творів Курилика <g/> , навіть деяких пейзажів і натюрмортів <g/> , розраховане на те <g/> , щоб бути двоступневим <g/> .
doc#6 За яких десять років Курилик став великою мірою людиною масових медія <g/> , але травма виштовхнення з однієї місцевости <g/> , психології й епохи до іншої лишилася <g/> .