Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. склав свій іспит <g/> . Треба перейти до справи <g/> . Вона проста <g/> . Соціялістична батьківщина переживає
doc#0 , Галицькому в широкому значенні слова <g/> . Вона <g/> , як потім з'ясувалося <g/> , дійшла й збереглася
doc#0 згадувалося про гітлерівську « <g/> Mein Kampf <g/> » <g/> . Вона була заборонена для місцевих <g/> . « <g/> Тільки для
doc#0 можна створити таке слово <g/> , своїна <g/> . Робота <g/> ? Вона була безглузда і кінчилася нічим <g/> , порожнечею <g/> .
doc#0 була безглузда і кінчилася нічим <g/> , порожнечею <g/> . Вона не дала нічого ні росіянам <g/> , ні німцям <g/> . Як і в
doc#0 ця останніми роками малозадокументована <g/> . Вона або ховалася <g/> , або носія свого вела під час війни
doc#1 ж один собі в кутку <g/> . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> Вона не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p>
doc#1 і гармонійного - означала не лише зміну форми <g/> . Вона була пов'язана і йшла пліч-о-пліч із зміною у
doc#2 її <g/> . Якийсь час вона шукатиме компромісу <g/> . Вона вживатиме прикметників замість іменників <g/> , у
doc#2 , але й показуючи властивості предметів <g/> . Вона писатиме « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи
doc#2 « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи слово сніг <g/> . Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то
doc#2 <p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на
doc#2 без виклику і запалювати без великих слів <g/> . Вона добре знає чар свого рожевого личка <g/> ,
doc#2 , всміхнених уст <g/> , віястого ока й густої коси <g/> . Вона вміє завести мисливця до свого дому <g/> , щоб аж тоді
doc#4 послідовна <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> . <g/> ) Вона <g/> , ця поезія <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , —
doc#4 . Поза тим вона пише про настрої <g/> , про власне <g/> . Вона вміє піднести собаку свого дитинства Гаршнепа
doc#5 Махортресту <g/> . До цих чотирьох Марта байдужа <g/> . Вона віддається п'ятому <g/> , Юрієві Славенкові <g/> ,
doc#5 не є ні матеріялістична <g/> , ні ідеалістична <g/> . Вона є наука та й годі <g/> . Вона безстороння і за напрям
doc#5 , ні ідеалістична <g/> . Вона є наука та й годі <g/> . Вона безстороння і за напрям своїх висновків не
doc#5 , оригінальніша на європейські мірила <g/> . Вона дивиться не назад <g/> , не в XIX сторіччя <g/> , а вперед <g/> . Я