Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> ,
doc#0 — як загально відомо і як здогадувався кожний <g/> , із Н. включно <g/> , — мусило кінчитися і кінчилося
doc#0 : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> . (
doc#0 між двома <g/> , Галицьким і Мусею <g/> , був активним <g/> . Із Файби- шенком треба було бути обережним <g/> . А
doc#0 Галицький жартує про зустріч чекістів із бомбами і боронить Шевченка від зазіхання Н. <g/> , а
doc#0 голос — Звір поїдає Звіра <g/> … А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля
doc#0 бачив Н. Це було 6 жовтня <g/> , останнє спіткання Н. із його ментором з Раднаркомівської <g/> . Можна було б
doc#0 , кінчилася б нічим або смертовбивством <g/> . І як із такого вагона вилізти <g/> ! А Н. хотів виїхати з
doc#0 або смерть « <g/> за зраду <g/> » <g/> . Ось кілька прикладів із практики його найближчого оточення <g/> . На фронті
doc#0 , дійшла й збереглася досі <g/> . Наводжу її тут <g/> , із купюрами місць інтимного характеру <g/> : </p><p> « <g/> 7. X. 41.
doc#0 барак для робітників <g/> , привезених із Галичини працювати на Донбасі в шахтах і на
doc#0 . Н. <g/> , герой цього сумного роману <g/> , не воював із росіянами у роки окупантів і зайд <g/> . Він годився
doc#0 на якийсь — кількаденний ( <g/> ? <g/> ) ніби компроміс із німцями <g/> . Він перейшов на німецький бік фронту <g/> .
doc#0 було мінімальних « <g/> свідків <g/> » <g/> . Цим « <g/> німцям із народности <g/> » обіцяли в майбутньому порядні
doc#0 транспорт <g/> , ніхто не уявляв навіть <g/> , щоб хтось із « <g/> місцевих <g/> » міг скористатися поїздом <g/> . Дикою
doc#0 все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. із санчатами вирушив пішки <g/> , у хурделицю <g/> , аж під
doc#0 , тільки намагання вижити <g/> . Коли він виїжджав із Красного Аиману <g/> , був намір протиставити
doc#0 не ходив з голими ногами <g/> , але кожна зустріч із ним нагадувала влучну селянську
doc#0 , львівською панянкою й « <g/> східняком <g/> » із Харкова не надавався на сцену з Ваґнерової «
doc#0 , не перекидалися <g/> . Але коли відвідувач із породи « <g/> золотих фазанів <g/> » помилкою або