Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Саєнка <g/> . І він <g/> , хлопчисько <g/> , пам'ятав гори <g/> , таки гори трупів <g/> , сморід <g/> , уже сморід <g/> , ще недавно
doc#0 . <g/> ) </p><p> З цією посвідкою Н. вийшов того ж таки дня на вулицю <g/> , це була Сумська <g/> . Після 12 днів
doc#0 . Поїзд ішов більш-менш за розкладом <g/> , подорож таки була авантюрою <g/> , але вона була <g/> . Поїзд рухався
doc#0 ] доказывает <g/> , что это тебе не по силам <g/> . Все таки и толкотня <g/> , и бессонные ночи <g/> , и плохая погода <g/> .
doc#0 запропонував Н. повечеряти в ресторані <g/> , але таки справді доброму <g/> . Чи є такі ще в Берліні <g/> ? Так <g/> , він
doc#0 ми в безпосередній нашій темі — Сковорода і <g/> … <g/> , та таки Швейк — тут ці два сходяться <g/> . Четвертий — про
doc#1 в дусі народніх пісень — звичайно <g/> , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою
doc#2 її рід <g/> ? Що як би не зноситися соколом чи орлом <g/> , а таки доведеться бути розбитим бурею й скигліти
doc#2 , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає властивості лірики <g/> . Як твориться
doc#2 випинаються ті нечисленні окреслення <g/> , що їх таки допущено <g/> . </p><p> За сумом іде ніжність <g/> , не виключаючи
doc#3 в родовому відмінку <g/> , але як правило змову ж таки певного числа ( <g/> крім 11 і 12 <g/> ) у множині <g/> .
doc#4 Манила <g/> , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » в тій таки поезії « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) було типове для
doc#4 під ногами бите скло <g/> . Щастя на світі все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще
doc#4 надавано термінові різних і багато <g/> . Все таки можна думати <g/> , що роман характеризується тим <g/> ,
doc#4 . Але <g/> , кажучи по-обивательському <g/> , роман — усе таки дія і рух уперед <g/> . </p><p> Натомість у збірці поезій
doc#4 названого в віршах <g/> , — у значущі символи <g/> , та все таки не висуває жадних претенсій ні на
doc#4 без тями ввесь вік любила </p><p> й якого ще й досі <g/> … </p><p> люблю таки <g/> . — </p><p> ( <g/> « <g/> Признання <g/> » <g/> ) </p><p> і тоді <g/> : </p><p> Самота і старість —
doc#4 простигло наче <g/> … </p><p> Присутність <g/> … і тільки <g/> , </p><p> а в все таки з пуантою негайно за цим <g/> : </p><p> Та коли її нема <g/> , </p><p> в хаті
doc#4 » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в «
doc#4 , що відбувається над кимсь іншим <g/> . Та все таки поріг <g/> , що його треба переступити — страшний <g/> , і