This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | » <g/> , і груба <g/> . Але це не був злочин <g/> , Н. покаявся <g/> , і Н. | став | на шлях виправлення <g/> . </p><p> Але тут блиснув у |
doc#0 | батьківщина переживає важкий час <g/> . Н. повинен | стати | їй на допомогу <g/> , допомогти викрити її ворогів <g/> . |
doc#0 | контакти з іншими людьми <g/> , крім сексотів <g/> , | стали | неможливими <g/> . Так мусили бути перервані |
doc#0 | важило дуже і дуже багато <g/> . </p><p> Н. не робив спроб | стати | німцем <g/> . Отим легальним шляхом <g/> . Тут треба було |
doc#0 | австро-угорського вокзалу <g/> . І хто не хотів | стати | іграшкою в її руках <g/> , повинен був убезпечитися <g/> . |
doc#0 | . Так і вийшло <g/> , що чи не найобсяжнішою книгою | став | « <g/> Довідник про Україну <g/> » ( <g/> « <g/> Handbuch der Ukraine |
doc#0 | їх до інституту <g/> . </p><p> Берлін бо <g/> , як на Н. <g/> , | став | дещо неспокійним містом <g/> , а неухильно |
doc#0 | був занадто пошарпаний <g/> , щоб спромогтися | стати | сковоро- динським затишком <g/> , як були Красний |
doc#0 | . </p><p> Нелегко сказати <g/> , як редактором журналу | став | Свирид Микитович Довгаль <g/> . Був він |
doc#0 | . У квітні американці ввійшли до Пляуену <g/> , і всі | стали | безробітними <g/> , машини перестали крутитися <g/> , |
doc#1 | припустити <g/> , що поет знає <g/> , що твори його загалом | стануть | власністю мільйонів людей і що кожен із цих |
doc#1 | — « <g/> єдиномисліє <g/> » і « <g/> братолюбіє <g/> » <g/> . </p><p> Т. Шевченко не | став | « <g/> святим та єлейним <g/> » <g/> . Зло <g/> , що панує у світі <g/> , і |
doc#1 | і сліпий натовп <g/> : </p><p> Повинна буть <g/> , бо сонце | стане | <g/> , </p><p> І осквернену землю спалить <g/> . </p><p> Якщо в « <g/> Осії <g/> . |
doc#2 | виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов | стати | епосом <g/> , усе таки зберігає властивості лірики <g/> . |
doc#2 | » <g/> . </p><p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим | став | світ і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> . Але |
doc#3 | та ігноруючи деталі <g/> , скажемо <g/> , що в тому <g/> , що мало | стати | українським числівником <g/> , співіснували і |
doc#3 | витіснити старі <g/> , типу п'яти голубів і | стали | уживатися паралельно з тими <g/> , лишаючи вибір <g/> , у |
doc#4 | <p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p><p> | Стану | тихо і задивлюся </p><p> на засніжені віти тюльпана </p><p> і на |
doc#4 | її і в займеннику мене і в виборі особи дієслова ( <g/> | стану | <g/> ) <g/> . Нема тут і накопичення жіночим оком |
doc#4 | світ <g/> . </p><p> А ще страшніш — пізнати <g/> , що милий </p><p> не той | став | <g/> , а може й не був таким <g/> , </p><p> якого без тями ввесь вік |