Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 . Але овечка активно готувалася проковтнути свого аґресивного вовка <g/> . Німці випередили росіян —
doc#0 , але показав уламки цих процесів Олесь Гончар у своєму « <g/> Циклоні <g/> » <g/> , який він назвав романом <g/> . До Харкова
doc#0 утікачів <g/> , особливо євреїв <g/> , безглуздих у своїх хутрах у липневі спеки <g/> , приносили до нібито
doc#0 обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами
doc#0 швайцарського миролюба Н. мав вироблену свою протиотруту <g/> . Так і сталося <g/> , що Н. мав
doc#0 « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою
doc#0 , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи
doc#0 радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях-припущеннях <g/> . Питали більше для
doc#0 радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях- припущеннях <g/> . Питали більше для
doc#0 не приводили <g/> . Як сказав тоді Галицький своєму свіжому підопічному <g/> : « <g/> Ви не ворог <g/> , але у вас є
doc#0 щось інше <g/> . </p><p> Раніше чи пізніше <g/> , все на світі має свій кінець <g/> . Так і дружня розмова втрьох — Н. <g/> ,
doc#0 Гончар <g/> . Якоюсь мірою Н. склав свій іспит <g/> . Треба перейти до справи <g/> . Вона проста <g/> .
doc#0 куди <g/> , а про звідки <g/> . Найгірше було лишитися на своєму місці <g/> , де він був « <g/> у списках <g/> » <g/> . Хто не хотів
doc#0 по війні до київського берега і закінчив своє життя в Києві <g/> , працюючи в університеті <g/> , хоча
doc#0 , за фахом лікар-окуліст <g/> , візьме Н. до своєї палати <g/> , а там Бог дасть безпечне повернення до
doc#0 бросить все <g/> , поехать назад и взять с собой свою [ <g/> … <g/> ] Но С.Ф. [ <g/> Левченко <g/> ] доказывает <g/> , что это тебе
doc#0 , что скоро удастся вернуться и я крепко поцелую свою [ <g/> … <g/> ] Пожалуйста <g/> , береги себя <g/> , закажи порошки <g/> ,
doc#0 . З наближенням фронту робітники повтікали до своїх домівок і родин <g/> . Н. знайшов там тільки одного
doc#0 душі дияволові <g/> . Це було його місто <g/> . Звичайно <g/> , свої Галицькі були і в Красному Лимані <g/> . Але Н. їх там
doc#0 . Але тепер <g/> , від жовтня 1941 року <g/> , як зберегти свою гідність <g/> ? Здатися — не було б неможливо <g/> .