This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | , але не було й не могло бути князя Свирида <g/> . Був ще | поет | Ігор Северянин <g/> , що громокипів на всю з-перед |
doc#0 | тільки одного — Всеволода Віденка <g/> , | поета | тільки-тільки <g/> . Нема його на Заході <g/> , не |
doc#0 | » письменників <g/> . Новітнього потенційного | поета | десь не стало <g/> . Не знаємо <g/> , чи він лишився з |
doc#1 | буде скласти повне уявлення про Т. Шевченка як | поета | <g/> . </p><p> Після вимушеної шестирічної мовчанки |
doc#1 | цей твір ближчий до минулого періоду творчости | поета | <g/> , ніж до наступного <g/> . Це остання епічна поема 1. |
doc#1 | 1860 р. до лютого 1861 р. - останнього року життя | поета | <g/> . Щоб збагнути суттєві ознаки цього короткого |
doc#1 | В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли | поет | кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не |
doc#1 | або клясичною поезією <g/> ; вульгаризмів <g/> , що їх | поети | досі рідко допускали в серйозній поезії <g/> , та |
doc#1 | , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для | поета | це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а |
doc#1 | розгорнутий ряд часткових образів <g/> . Думка | поета | передається не через пряму інвективу <g/> , а з |
doc#1 | Т. Шевченка на цю тему <g/> . Можна припустити <g/> , що | поет | знає <g/> , що твори його загалом стануть власністю |
doc#1 | натяк на попередні твори <g/> . У вірші « <g/> Доля <g/> » ( <g/> 1858 <g/> ) | поет | так звертається до своєї долі <g/> : </p><p> Ходімо дальше <g/> , |
doc#1 | Поетика фолкльору співзвучна новому відчуттю | поета | <g/> , переходу його від екс- пансивности до |
doc#1 | , небого <g/> … » — жартівливо-сумна <g/> . При всій любові | поета | до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , |
doc#1 | <p> У попередні роки — після повернення із заслання | поет | <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , |
doc#1 | лише проти « <g/> царів <g/> » <g/> . Але навіть для них | поет | уже не прагне кривавої кари <g/> . У версії від 25 |
doc#1 | <p> У пута кутії окуй <g/> , </p><p> В склепу глибокім замуруй <g/> . </p><p> | Поет | уже не говорить про помсту <g/> , і хочеться йому не |
doc#1 | глибокі не муруй <g/> . </p><p> Врешті <g/> , у версії від 31 травня | поет | навіть готовий віддати царям усі « <g/> добра <g/> » цього |
doc#1 | « <g/> О люди <g/> ! люди небораки <g/> ! » від 3 листопада 1860 р. | поет | ремствує <g/> : </p><p> Чи буде кара </p><p> Царям <g/> , царятам на землі <g/> ? </p> |
doc#1 | » був надрукований ( <g/> у січні 1861 р. <g/> ) <g/> . З листів | поета | <g/> , датованих січнем і лютим <g/> , видно <g/> , як переживає |